У росії продовжують брехати про те, що Кримський півострів вдалося загарбати в України й окупувати «без жодного пострілу», тому що ніхто не чинив активного спротиву. Насправді опір…
Сьогодні боєць із позивним «Шахтар» — головний сержант взводу й командир гармати в 68-й окремій артилерійській бригаді.
Історію бійця розповіли на сторінці 68-ї окремої артилерійської бригади.
Тринадцять років у шахті навчили Андрія витривалості, яку неможливо здобути на жодних тренуваннях.
Його шлях до війська почався в лютому 2022-го з наполегливих візитів до ТЦК: спочатку не брали, але він повертався знову й знову, поки не домігся свого.
Від звичайного номера обслуги до командира гармати — цей шлях він пройшов завдяки вмінню швидко вчитися та брати на себе відповідальність за інших.
Для Андрія посада сержанта — це щоденне лідерство. Він переконаний: в артилерії все тримається на вмінні вчасно підставити плече й бути взірцем для підлеглих. Навіть коли стає по-справжньому гаряче, сержант має залишатися опорою для всього розрахунку.
«Сержант має бути правильним, строгим і навченим, щоб розуміти ситуацію і завжди бути прикладом, на який дивляться підлеглі», — спокійно пояснює «Шахтар».
За час служби він встиг попрацювати і на старих радянських артилерійських системах, і на сучасних «Крабах», які надані з Польщі.
Каже, що техніка стала розумнішою, але й війна змінилася до невпізнання. Зараз головна небезпека чатує не з боку ворожої артилерії, а з неба, яке заполонили дрони-камікадзе.
Проте навіть у таких умовах розрахунок «Шахтаря» демонструє чудові бойові навички: Андрій згадує, як одного разу з першого ж пострілу вони влучили прямісінько в бліндаж окупантів.
«Зараз більше війна дронів: FPV, „Ланцети“, „Молнії“ — це найбільша загроза, яку відчуваєш під час кожного виїзду на позиції», — ділиться сержант реаліями сучасного бою.
Він не приховує: буває страшно. Але страх перемагає чітка мотивація — захистити свій дім і родину.
Андрій не мріє про військову кар’єру — після завершення бойових дій просто хоче повернутися до звичної роботи в шахті, де на нього вже чекають.
Для нього війна — це не покликання, а обов’язок, який він виконує чесно та професійно.
«Треба захищати своїх рідних, щоб війна не прийшла до тебе додому, — це єдина і головна причина, чому я тут», — підсумовує Андрій.
Він залишається людиною справи, яка замість гучних гасел вибирає точність кожного пострілу й безпеку своїх побратимів.
Як повідомляла АрміяInform, Герой України Євгеній Громадський розповів про захист Харківщини, службу і відповідальність перед державою.
