Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Відбулася презентація дослідження “Слова, що вбивають: як російська пропаганда впливає на мобілізацію та бойову мотивацію”.
Дослідження базується на опитуванні 1060 російських військовополонених і надає наукові докази того, що воєнна пропаганда є одним із ключових чинників підтримки агресії проти України.
Роботу представила голова ГО «ЛінгваЛєкса» Анна Вишнякова.
Разом з Офісом Генерального прокурора України та фахівцем із соціальної психології організація «ЛінгваЛєкса» розробила спеціальний паперовий опитувальник, спрямований на вимірювання рівня віри у пропагандистські наративи та повʼязані з ними соціально-психологічні установки військових.
Опитування проводилося серед російських військовополонених на території України з повним дотриманням процесуальних норм. Зібрані дані проаналізовано статистичними методами, що дозволило вперше кількісно виміряти психологічний вплив пропаганди на бойову мотивацію та поведінкові моделі.
Аналіз показав наявність стійких, статистично значущих кореляцій між рівнем віри у кремлівські пропагандистські наративи, які систематично транслюються через різні джерела — зокрема медіа та культурну сферу — та основними поведінковими й ціннісними показниками участі у так званій «сво».
Серед ключових результатів:
- середній рівень віри у пропаганду серед опитаних становив 47,61%, а 76,95% респондентів певною мірою вірили принаймні в один пропагандистський наратив;
- 68% опитаних військовополонених сприймають війну як «законну» та «виправдану», при чому солдати, які вірять у пропаганду, вважають так у 6 разів частіше;
- 25% заявляють про готовність знову брати участь у бойових діях навіть після полону;
- дегуманізація є першим кроком на шляху до воєнних злочинів. 36% військовополонених, які не мають сильної віри в пропаганду, демонстрували дегуманізуючі установки щодо українців. Серед тих, хто сильно вірить у пропаганду, цей показник зростав до 54%;
- лише 11% здалися в полон добровільно. Військовополонені з сильними пропагандистськими переконаннями вдвічі частіше висловлюють намір після звільнення знову приєднатися до зс рф — попри власний досвід війни та полону.
У сукупності ці дані підтверджують, що пропаганда є не лише інформаційним явищем, а поведінковим каталізатором агресії.
Окрім, власне, наукового внеску, дослідження пропонує практичну аналітичну рамку для політиків, правників і служб безпеки — інструмент для кількісного вимірювання та моніторингу психологічної індоктринації у збройних силах і оцінки її операційних наслідків у воєнний час.
Отримані висновки можуть стати цінним ресурсом для національних і міжнародних правоохоронних органів, судів та правозахисних організацій у процесі оцінки державної відповідальності за злочини, які пов’язані із пропагандою, а також для розробки міжнародних політик протидії пропаганді. Адже пропаганда — це зброя в сучасній агресивній війні.
— Якщо ми прагнемо до реального забезпечення кримінальної відповідальності за злочини, які пов’язані із пропагандою, то вони мають бути спрямовані не тільки проти «говорящих голів», а й проти архітекторів та ідеологів, тих, хто залишається за кадром, — зазначила Анна Вишнякова. — Це має бути справа про систему, а не про окремі епізодичні висловлювання.
Презентацію організовано ГО «ЛінгваЛєкса» спільно з ГО Центр «Соціальна дія» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.
