Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
Позивний «Карабас» дістався Петру від батька. Це не просто прізвисько, а частина цивільної ідентичності, яку він приніс із собою у військо.
Історію бійця оприлюднили на сторінці Сил територіальної оборони ЗСУ.
До повномасштабного вторгнення Петро Радкевич працював у лісництві, знав кожну стежку та кожен кущ, вмів слухати шепіт дерев. Сьогодні ці знання рятують життя його підрозділу, бо Петро — військовий, навідник СПГ-9 у 115-й окремій бригаді Сил ТрО ЗСУ.
Петро готувався до служби з 2022-го, але чекав, поки четверо його дітей хоч трохи підростуть. Однак у 2024 році таки зробив рішучий крок та підписав контракт.
Починав «Карабас» як розвідник-кулеметник, але згодом перевівся на посаду навідника станкового протитанкового гранатомета (СПГ-9). Його досвід орієнтування на місцевості допомагає ідеально обирати позиції.
Один із найяскравіших епізодів в його службі стався на шостий день перебування на позиціях. Повертаючись із побратимами з пункту набору води, група почула шурхіт. У густих кущах за 15 метрів рухалися три силуети.
Коли на пароль ніхто не відповів, а побратим помітив білий скотч (маркування ворога), почалася стрілянина. Ситуація була критичною — наші бійці опинилися прямо під стволами окупантів. Один з наших воїнів зазнав поранення.
«Ми свої, що ви робите, нам потрібно туди на точку вийти і доповісти, давайте без стрілкотні», — несподівано закричав «Карабас» суто донецькою говіркою.
Вороги розгубилися, і ця коротка мить дозволила групі підхопити пораненого та переміститися в укриття.
Після короткого бою та відходу одразу оглянули побратима. Його голова була в крові, він важко дихав. Але, на диво, поранення не було критичним — бронежилет стримав кулю, лише її осколок поранив обличчя.
Результат бою: один полонений окупант і підтверджена смерть командира ворожої ДРГ, яка намагалася обійти наші позиції з тилу.
Для Петра Україна — це його сім’я: четверо дітей, дружина та мати. І поки ворог на нашій землі, лісник залишається воїном. Бо він воює не на чужій землі — він захищає своє.
Як повідомляла АрміяInform, бойовий медик Олексій із позивним «Рекрут», що проходить службу в підрозділі «Фенікс», розповів про роботу на передовій, досвід окупації та бойову роботу.
