Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У батальйоні безпілотних систем «Сапсан» він — один із найрезультативніших дронарів.
Історію бійця оприлюднили на сторінці 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
«Смієтеся з російських піхотинців у „костюмах“ пінгвінів? Ви ще не бачили, які „вистави“ вони розігрують на Куп’янщині! Віддалений звук дрона пробуджує в окупантах приховані акторські таланти: хтось прикидається деревом, а хтось одразу „двохсотим“. На це можна дивитися довго, але час не чекає — нищимо ціль і працюємо далі», — розповідає Юрій.
Як зазначає дронар, секрет простий: під час штурмів спочатку вони зупиняють техніку, а потім «розбирають» піхоту, а опісля — остаточно допалюємо машини. В перервах між цим вишукують антени пілотів, склади БК та ПММ, позиції противника.
Воїн пригадує курйозний випадок: під час ранкового вильоту він помітив групу росіян, які відчайдушно намагалися завести генератор. Влучний удар дрона поставив крапку в марних зусиллях.
Найбільше Юрія здивувало те, що ввечері на тому самому місці з’явилася нова група «туристів» із новим генератором. Результат для них був ідентичним.
Навіть у несприятливу погоду робота не зупиняється: Юрій з побратимом евакуйовують пошкоджену техніку, забирають трофейну. Разом перегнали мотоцикл, квадроцикл та навіть НРК ворога.
А в хвилини відпочинку — кава та розмови про найважливіше.
Для Юрія — це дружина та 9-місячний син Матвій, які чекають вдома.
Воїн знає: колись він обов’язково розповість синові свої історії, а потім вони разом писатимуть нову — у власному будинку на рідній Волині.
Як повідомляла АрміяInform, він міг обрати кар’єру в тилу, але свідомо пішов на фронт. 24-річний старший лейтенант Павло розповідає про пережите, підкреслюючи, що його вибір був свідомим.
