Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Денису — 26. До повномасштабної війни він працював у сфері теплоопалення на об’єктах критичної інфраструктури. Сьогодні — захищає ці об’єкти.
Історію бійця оприлюднили на сторінці Зенітної ракетної Львівської бригади імені Івана Виговського повітряного командування «Захід» Повітряних Сил Збройних Сил України.
Денис — заступник командира батареї з озброєння. У його зоні відповідальності — боєздатність одразу кількох зенітних самохідних установок Gepard і Cheetah. Саме він відповідає за технічний стан машин, які щоночі виходять на бойове чергування.
Крім цього, Денис командує одним з екіпажів Cheetah. Його команда щойно пройшла злагодження, але вже добре підготовлена й готова до бойової роботи.
Командир Cheetah, переконаний Денис, не просто керівник. Він має знати машину і бути здатним у будь-який момент замінити навідника, оператора чи механіка.
«Я не можу сказати: іди роби, якщо сам не знаю, як це робити», — пояснює він.
У бою все змінюється миттєво: ціль може зникнути, захоплення — зірватися, з’являється інша загроза з протилежного боку. Тоді командир бере керування на себе, а екіпаж працює без зайвих слів — як єдиний механізм.
Один з екіпажів, за технічний стан якого відповідав Денис, за одну ніч знищив кілька ворожих дронів.
«Ту техніку теж я ремонтував», — каже він спокійно.
Іноді на ремонт ідуть дві доби, а причина може виявитися дрібною — обірваний дріт. Та знайти його серед кілометрів проводки — окремий виклик, каже офіцер.
Протиповітряний бій не має фіксованої тривалості: він може тривати хвилини або всю ніч. Особливо складно під час масованих атак «шахедів», коли доводиться миттєво визначати пріоритети цілей.
Cheetah здатна працювати навіть у тумані — два радари дозволяють супроводжувати цілі за складних погодних умов.
Денис добре знає: якщо машина не відремонтована — вона не виїде на бойове чергування і не зіб’є ціль.
«Коли екіпаж повертається після ночі роботи, а установка відпрацювала без збоїв — це відчуття малої перемоги. Машина спрацювала. Хлопці — неймовірні», — каже він.
Найважче, зізнається Денис — очікування. Коли ж починається бій, усе працює автоматично. І тоді стає зрозуміло: і машина, і екіпаж, і командир — на своєму місці, бо єдина мета — перемогти в протиповітряному бою.
Як повідомляла АрміяInform, командир ЗРК IRIS-T розповів про бойову роботу підрозділу.
