Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Сьогодні в Україні — День відзначення військових журналістів — тих, хто, ризикуючи життям, виконують завдання з перших днів російсько-української війни.
Дата обрана на честь пам’яті військового кореспондента, капітана 3-го рангу ВМС ЗСУ (посмертно) Дмитра Лабуткіна, який у цей день загинув під час бойових дій на сході України у 2015 році.
День відзначення військових журналістів — не свято, а день нагадування про важку, кропітку і дуже важливу роботу, що є вагомою частиною оборони країни. Адже саме очима військових медійників не лише Україна, а й увесь світ бачить всі злочини окупантів та сміливість, жертовність і героїзм українських воїнів.
Від початку російського вторгнення в Україну, попри постійну небезпеку, представники військових медіаструктур щодня готують сотні повідомлень, сюжетів і репортажів з передової. АрміяInform поспілкувалася з колегами — кореспондентами військових медіа про те, чому День відзначення військових журналістів важливий.
Капітан Олександр Марченко, АрміяInform:
— Насамперед цей день — вшанування пам’яті тих журналістів, які, виконуючи свій обов’язок, віддали найважливіше — своє життя. Цю ж дату було обрано не випадково. Саме 16 лютого 2015 року під Дебальцевим загинув військовий журналіст телерадіостудії «Бриз» Дмитро Лабуткін. Він показував усьому світу те, що відбувається саме російське вторгнення в Україну, а не «громадянська війна», як це описувала ворожа пропаганда. І він був першою, але далеко не останньою жертвою цієї агресії.
«Думав, що виплюнув зуб, а то був уламок гранати»: полювання ФСБ, поранення та двічі втрачена Луганщина. Історія воєнкора АрміяInform
Ще з 2014 року у цій війні інформація теж стала зброєю. Допоки в мирні міста летять «шахеди та ракети», в український інформаційний простір летить вороже ІПСО. Тому важливо протистояти цьому, показуючи реальну ситуацію та розвінчуючи міфи пропаганди. Це важливо як для українського суспільства, так і західної аудиторії, аби там не перемогла російська «версія» цієї війни.
Лейтенант Володимир Кравчук, Армія TV:
— Я знав про Дмитра Лабуткіна… І в цей день треба згадувати його і тих військових журналістів, які віддали своє життя під час виконання службових обов’язків, звертати увагу на цю роботу, на її небезпечність, унікальність і затребуваність у сучасній війні.
Я нині є спеціальним кореспондентом Армія TV, тому частково це також і мій день.
«Запропонували стати кулеметником — я погодився»: зірка фільму «Ти — космос» про життя між війною і мистецтвом
Майор Данило Іщенко, ЦТРС МОУ:
— Я офіцер пресслужби. Воєнкор. Фронтовий відеооператор та репортажник. Тому напевне маю до цього Дня причетність. Хоча вже здобув додаткову та трохи іншу військову спеціальність, я пам’ятаю, з чого починав.
Хочеться такий протез, щоби вскочити в нього й бігти відразу в команду на INVICTUS GAMES
Цей день є важливим для мене, оскільки це певна данина шани загиблим воєнкорам. Можливість сказати символічне дякую колегам, що віддали найдорожче задля свободи. Для мене це не свято. Ніколи не забуду, як та через що виокремили цю дату в календарі… Поки живу, буду бачити перед собою обличчя людей, що жили щиро, виконували свою роботу та свідомо зробили свій вибір. Дмитро Лабуткін, Юрій Лелявський, Олексій Чубашев та безліч інших воєнкорів та пресофіцерів…
Я знав Діму. Та був одним з останніх офіцерів пресслужби, з яким він спілкувався перед загибеллю. Це було на позиції «Хрест» поблизу Дебальцевого…
День військового журналіста: що відомо про офіцера, на честь якого сьогодні вшановують воєнкорів
Військові журналісти продовжують працювати, ризикуючи життям, щоб світ знав правду про війну в Україні.
