«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
В’ячеславу з позивним «Фредді» 39 років, він народився в Казахстані, але своїм домом вважає Дніпро.
Історію бійця оприлюднила на своїй сторінці 43-я окрема механізована бригада ЗСУ.
До війська чоловік працював у торгівлі та в АТБ, проте ракетний обстріл 2024 року кардинально змінив його життя. Його мати, провідниця залізниці, дивом вижила під час атаки на депо, коли уламки пролетіли просто над її головою.
Це стало переломним моментом для В’ячеслава. «Після цього прийшло розуміння, що якщо ми не підемо, тут будуть погані люди», — пригадує «Фредді».
Вже наступного ранку він добровільно пішов до ТЦК, щоб захистити свою родину.
Нині боєць служить пілотом FPV-дронів та називає головними якостями оператора спокій, цілеспрямованість і технічну грамотність. Робота вимагає максимальної злагодженості екіпажу, адже ворог постійно полює на пілотів, тому доводиться працювати обережно.
В’ячеслав згадує курйозний випадок, коли окупант намагався відбитися від його дрона автоматом, наче бейсбольною битою, але наступний виліт завершив справу.
«Смішно було, але роботу свою я врешті-решт виконав», — коментує військовий свої бойові будні.
Він наголошує, що сучасна війна — це війна дронів, де головне завдання — допомогти піхоті.
Для «Фредді» перемога — це насамперед безпечне життя його доньки та існування нашої країни. Після завершення служби він мріє повернутися до цивільного життя та відкрити власну школу пілотування FPV, щоб навчати інших і бути ближче до сім’ї.
Тим, хто вагається йти до війська, боєць нагадує просту істину: якщо всі втечуть, ворог прийде в кожен дім грабувати та вбивати.
«Я думаю, це в першу чергу мотивація — діти і батьки, все інше — то єрунда», — підсумовує захисник.
Як повідомляла АрміяInform, подружжя десантників тримає небо у складі різних корпусів ДШВ.
