Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
39-річний харків’янин Денис із позивним «Лісник» боронить Україну зі зброєю в руках від першого дня широкомасштабного вторгнення.
Його позивний пов’язаний з цивільною професією, адже до війни чоловік справді працював лісником, дуже любив і добре знав свій фах.
Нині Денис — солдат 127-ї окремої важкої механізованої Харківської бригади.
Про те, як цивільна професія стала в нагоді під час служби у Збройних Силах України, військовослужбовець розповів АрміяInform.
«Всі, хто був на районі, пішли воювати»
— Посад у мене змінилось багато. Зараз я пілот БПЛА, «мавікист». Воюю з першого дня війни. Як тільки росіяни почали обстрілювати Харків, підійшли до міста, то всі, хто був на районі, пішли воювати.
Добровільно тоді всі пішли до військкомату, де людей набирали, щоб нас направили куди треба допомагати військовим. Так я потрапив у 127-му бригаду, яка тоді була бригадою територіальної оборони і формувалась у Харкові та Харківській області.
Позивний «Лісник» — через цивільну професію
— У цивільному житті я в лісі працював — пиляв ліс, чистив ліс, доглядав ліс. Все пов’язане з лісом робив — і так воно і пішло вже на службі, що я — «Лісник». У лісі я справді дуже добре орієнтуюсь.
Знання лісу, коли бригада в лісах воює, — це дуже помічне. По карті орієнтуватися дуже допомагає або обрати місце, де бліндаж будувати чи «еспешку» поставити. Для всього цього треба знати ліс, відчувати його.
Карти лісу «читають» на війні так само
— Я ж не військовий взагалі, а так вийшло, що треба займатися військовою справою. І треба швидко в усе вникати і в усьому розбиратися. Виявилося, що карти лісу «читають» на війні майже так само, як і на роботі.
А я коли один раз подивився на карту лісу, то зразу знаю кожен закуток, кожну «кварталку» уявлю, якою вона є вживу насправді. Де які дерева ростуть, які землі там, який рельєф.
«Лісник» у лісі, як удома
— Мені кажуть: «Квадрат такий-то!». А в нас же по лісу квартали. І воно так от виходить, що я вже знаю, де це розташовано, що на мене там чекає, і що треба буде робити. Чітко виходиш і виконуєш завдання.
Треба щось кудись доставити — виходиш до хлопців, робиш свою роботу. Виконуєш завдання логістики, взаємодієш зі штабом. Лісник у лісі ніколи не заблукає, він у лісі, як удома.
«З телефоном по лісу не побігаєш»
— Зараз молодняк приходить, і з ним, звісно, інколи буває трохи складно. Всі звикли до карти в телефоні, а з телефоном по лісу не побігаєш. Телефон не завжди в лісі працює, не все з ним так просто, як хочеться.
Може так не бути, що завезуть чи заведуть і назад виведуть. А треба йти самим і самим знайти правильну дорогу на позицію і назад. Не потрапити ніде в пастку ворожу чи кудись не туди вийти.
«Ми завжди ліси забираємо»
— Тобто потрібна карта і треба вміти з нею працювати, щоб бачити, що де розміщено. Наказують вийти на точку, на позиції — і ти по карті бачиш куди йти і туди точно йдеш. Якщо вмієш і знаєш, то достатньо один раз карту побачити — і потім не підглядати.
Ми завжди ліси забираємо, тому що в лісах трошки легше. Мені точно легше, бо в лісах я знаю територію, і знаю, що треба робити. Де висоти є, де бліндаж треба копати, щоб в ньому зручно було, який ґрунт — все це знання лісу дає.
Провів групу крізь ліс під Борщовою на Харківщині
— Вперше знання лісу серйозно знадобилось у травні 2022 року. Тоді ми пішли в наступ під Харковом у бік кордону. В один момент там хлопці розгубились трохи в лісі в районі Борщової і не знали, куди йти.
Тоді я взяв напрямок правильно, зібрав хлопців — і ми пішли, пішли, пішли — й увесь ліс зачистили. Бо я бачив карту і знав, куди йти по «кварталках» — де які пустоти, де що розміщено.
«Воно якось мені дано, розумієте?»
— Мабуть, не всім це дано, але я коли дивлюсь на карту, то прямо бачу всію територію — всі стежки, доріжки. Коли все це в голові уявляється, то і самому в лісі зорієнтуватися нескладно, і хлопцям допомогти.
Це дуже багато спасло і життів, і людей вивів багатенько. Бо знаєш, де треба йти, де зупинитись, де обійти, де копати. Воно якось мені дано, розумієте? І мені трошки із цим легше.
«Багато разів мені мої знання допомагали»
— Я після кількох контузій уже, але все одно стараюсь руки не опускати, а роботу свою виконувати. Якби було більше таких, як я, було б, звісно, крутіше набагато. Я не кажу, що дуже такий крутий воїн, але якщо стараєшся й умієш — все вдасться.
Багато разів мені мої знання допомагали і зараз допомагати продовжують. До сьогодні допомагають. Мені інколи буває складно пояснити, чому саме треба робити так, як я знаю, але у своїх знаннях я упевнений.
«Латав хлопців від поранень, тепер служу в ТЦК»: бойовий медик «Кіндрат» про Серебрянський ліс та мобілізацію
А так я не військовий, а просто доброволець. І так воно виходить, що іду і просто виконую свою роботу. Як воно так виходить, не знаю. Стараюся, щоб усе було добре, щоб хлопці зі мною були всі безпеці, на позиції всі зайшли добре, щоб усі вийшли цілими.
