Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Криворіжець Вадим став бійцем із позивним «Остап», який пройшов шлях від навідника танка до водія логістики.
Його історію опублікували на каналі 17-ї окремої важкої механізованої бригади імені Костянтина Пестушка.
До 24 лютого 2022 року Вадим працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» прибиральником гарячих металів. Робота не для слабких, але справжнє гартування вогнем чекало попереду.
«Я пішов до Центрально-Міського РТЦК у перші ж хвилини війни. Але там мені сказали: „Чекай“. Проте всидіти на місці я не міг. Оскільки раніше вже служив за контрактом навідником танка, поїхав напряму в 17 ОВМБр. Мене взяли без вагань», — розповів боєць.
За його словами, свій бойовий шлях він розпочав з оборони рідного Кривого Рогу, а далі були різні напрямки фронту, де ставало дедалі гарячіше. Він пережив багато боїв: і виснажливі наступи, і відбиття ворожих атак.
«Але один штурм на Херсонщині досі стоїть перед очима. Ми засікли групу окупантів, які перебігали посадкою, тягнучи із собою ПТРК (протитанковий комплекс). Вони навіть не встигли його розгорнути.
Ми спрацювали на випередження: один влучний постріл — і від тієї групи полетіли в різні боки лише „ніжки та ручки“. Такі моменти закарбовуються у свідомості назавжди», — пригадав «Остап».
Він змінив спеціалізацію і працює водієм з підвозу боєприпасів.
«Коли переходив в інший підрозділ, чесно думав: „Ну, возити снаряди — це ж легко“. Виявилося, все зовсім інакше. Це величезна відповідальність, постійний ризик і складна логістика під обстрілами», — наголосив боєць.
Він зазначив, що зараз війна змінюється. На початку танки були головною силою у наступах, тепер — дрони та наземні роботизовані комплекси.
«Я бачу, як стрімко розвиваються дрони та наземні роботизовані комплекси (НРК). Тепер доставку БК на самий „перед“, на нульові позиції, все частіше роблять дистанційно. Це набагато безпечніше», — зауважив Вадим.
Він додав, що техніка реально зберігає життя наших військових.
«Скажу відверто: ти не зобов’язаний бути героєм. Але ти можеш бути корисним настільки, наскільки ти до цього готовий. Не всі мають іти в штурмовики. Армії потрібні всі: медики, зв’язківці, водії, оператори дронів, інженери, кухарі, айтішники. Страх — це нормально. Всі, хто зараз на фронті, теж боялися і бояться. Сміливість — це не відсутність страху, а рішення діяти попри нього», — розповів військовий.
Вдома на Вадима чекають найрідніші — дружина та 8-місячний син. Саме заради їхнього майбутнього «Остап» щодня сідає за кермо і виконує свою небезпечну роботу. Щоб рідна земля була вільною, а син ріс у мирі та ніколи не бачив того, що бачив його батько.
Раніше АрміяInform розповідала історію бійця з позивним «Орбіт» із 17-ї окремої важкої механізованої бригади імені Костянтина Пестушка. Він пройшов шлях від майстра на промисловому комбінаті — до командира зенітної установки, який не лише збиває ворожі дрони, а й виводить побратимів з-під обстрілів.
