Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Іванівський районний суд Одеської області виніс вирок у справі щодо перешкоджання діяльності Збройних Сил України в умовах воєнного стану.
Обвинувачений, мешканець Кіровоградської області, користуючись месенджером Viber та перебуваючи в одному з групових чатів під назвою «Оливки на районі!», поширював відомості про маршрути і місця проведення заходів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо оповіщення військовозобов’язаних.
Зокрема, у червні 2024 року чоловік неодноразово інформував про перебування військовослужбовців та працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в селах Катерино-Платонівка, Конопляне і Новомиколаївка Березівського району Одеської області. Він свідомо перешкоджав військовослужбовцям ТЦК та СП — більшість з яких є фронтовиками і пройшли передову — виконувати визначені завдання із забезпечення обороноздатності держави.
Іванівський районний суд Одеської області встановив, що публікації містили інформацію про переміщення особового складу та техніки підрозділів ЗСУ, що могло негативно вплинути на виконання завдань мобілізаційної роботи. Тож 8 вересня 2025 року суд ухвалив обвинувальний вирок.
Феміда кваліфікувала дії обвинуваченого як кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України — перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період. Вироком суду встановлено, що чоловік умисно розповсюджував інформацію, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи завдати шкоди обороноздатності України.
Під час судового розгляду обвинувачений повністю визнав свою провину та щиро розкаявся. Він добровільно перерахував на підтримку Збройних Сил України 70 000 грн та заявив про намір і надалі фінансово сприяти оборонним потребам.
Суд, враховуючи щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та позитивну характеристику обвинуваченого, призначив покарання у вигляді позбавлення волі терміном на п’ять років, але звільнив його від відбування призначеного основного покарання з визначенням іспитового терміну тривалістю три роки. Такий підхід зумовлений необхідністю індивідуалізації покарання та прагненням дати можливість засудженому виправитися без ізоляції від суспільства.
Цей вирок став одним із прецедентів застосування Кримінального кодексу України у частині захисту законної діяльності ЗСУ під час широкомасштабної агресії, наголошуючи на відповідальності за розповсюдження інформації, що може шкодити обороноздатності держави.
Як повідомляла АрміяInform, українські суди почали виносити вироки нападникам на військових ТЦК, паліям військових автомобілів, адміністраторам каналів у месенджерах, котрі вели пропаганду проти ТЦК, і тим, хто наївно зливав у ці канали місця перебування військових ТЦК. У Державному реєстрі вже сотні таких судових рішень і їхня кількість лише зростатиме.
