Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
Головний сержант взводу 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців із позивним «Джек» розповів про свій шлях у війську, бойові епізоди на найгарячіших напрямках та роль сержанта на війні.
Його історію опублікували на каналі 72-ї бригади.
Його служба розпочалася ще у 2015 році — тоді він добровольцем долучився до лав Національної гвардії України. До 2021 року служив в артилерійській розвідці.
Із початком повномасштабного вторгнення намагався повернутися до рідної бригади в Гостомелі, однак отримав відповідь: «Ти туди вже не доїдеш».
Після цього приєднався до 72-ї бригади. Перші бойові завдання виконували на Київщині — в районі Броварів. Далі були Чернігівщина, Сумщина, Харківщина. На Харківському напрямку підрозділ брав участь у штурмі Козачої Лопані.
Із травня 2022 року почався Донбас: Лисичанськ, Ниркове, Врубівка, Бахмут, Вуглегірська ТЕС, Кодема. Згодом — Вугледар, де підрозділ тримав оборону до останнього, а пізніше — Водяне, район шахти «Південнодонбаська».
«Джеку» запам’ятався штурм на шахті.
«Спочатку по нас відпрацювали „Сонцепьоки“, потім дали два пакети „Градів“, після цього зайшло ще шість БМП. Дивимось у монітор — а вони вже до нас у двері заходять», — пригадав військовий.
За його словами, тоді він уперше мав прямий контакт із противником на дистанції близько 100 метрів.
«Один із побратимів сказав: „Нащо мені той автомат?“ — і пішов лише з гранатами. Закинув їх і вийшов», — розповів «Джек».
У результаті бою українські військові захопили трофеї та взяли сімох полонених для обміну. Втрат серед особового складу не було.
«Там я взяв собі АК-12 останньої модифікації. Але за кожним трофеєм стоїть біль — за ці роки війни багато друзів загинуло», — зазначає сержант.
Нині «Джек» виконує обов’язки головного сержанта взводу. Його зона відповідальності — піхота, логістика та боєприпаси.
