У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Яким би холодним та похмурим не здавався суворий зимовий ліс, він може дати надійний прихисток нашим воїнам, вселяючи в них спокій та впевненість.
Цим дуже вдало користуються танкісти 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі». Тим паче, що саме така місцевість і є природним середовищем для цих хижаків.
-
- Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Антона Шевельова / Міністерство оборони України
Проте хороше укриття — лише частина справи, адже під час бойових виходів навіть найміцнішій броні може знадобитися додатковий захист.
І тут наші умільці постаралися на славу.
Хлопці не лише забезпечили свого сталевого гіганта хорошим маскуванням, завдяки якому він буквально став частиною тутешнього пейзажу, а й обладнали спеціальним екраном для захисту від уражень FPV-дронами з кумулятивними боєприпасами.
При цьому виконано цей купол практично з підручних матеріалів, як-от звичайні металеві решітки, прути та клапті гуми.
З такою модернізацією танк має такий вигляд, ніби щойно увірвався до нас з якогось постапокаліптичного фільму на кшталт «Безумного Макса» з його монструозною технікою, зібраною з переплетених між собою шматків металу.
Грубий, первісний, але з живим серцем, роль якого відіграє його екіпаж.
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
На відміну від росіян з їхніми броньованими «сараями», наші бійці не стали сковувати свого велета та його тактичні можливості, адже важливим є не лише захист, а й функціональність.
Скориставшись досвідом, набутим на ворожих помилках, вони встановили купол, який не обмежує рух башти та дозволяє вести вогонь на всі 360 градусів.
Крім того, вельми вдалим рішенням є наявність одразу трьох аварійних виходів, якими його обладнали на випадок термінової евакуації. За необхідності це дозволить екіпажу обрати найзручніший зі шляхів та зекономити дорогоцінний час.
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
Натомість окупанти часто згорають у своїх підбитих танках заживо, оскільки через наварені у кілька шарів сітки та арматуру просто не в змозі вибратись назовні.
Як додаткові заходи на бронетехніку 108 ОШБ також встановлено динамічний захист, який прикриває, зокрема, й гусениці.
Це дуже важливо, тому що FPV-дрони часто цілять саме туди. Варто бронетехніці втратити хід, як вона стає схожою на викинутого на берег кита, перетворюючись на вкрай вразливу ціль.
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
Саме тому навіть до таких, здавалося б, не очевидних нюансів слід ставитися з великою увагою та відповідальністю, що й роблять наші хлопці.
Бездумно обварюючи свої танки «захисними мангалами», противник фактично стріляє собі ж у ногу.
Як свідчать численні відео зі знищенням російських механізованих колон, такий підхід веде до того, що гармата просто не здатна повноцінно забезпечувати вогневу підтримку своїх і без того беззахисних штурмовиків.
Подібні примітивні рішення банально обмежують огляд. Відповідно, екіпаж не здатен виявити більшість загроз, якщо тільки вони не з’являються буквально в нього під носом.
Відомі випадки, коли під час маневрів у колоні обварені брухтом танки росіян збивалися до купи, перетворюючись на легку здобич для безпілотників та артилерії, або навіть чавили своїх власних піхотинців.
Все це робить російську техніку вкрай неефективною та практично одноразовою. Замість свого прямого призначення вона здебільшого виконує роль транспорту, який знищується ще задовго до того, як досягне пункту призначення.
У 108-му батальйоні все це врахували та зробили правильні висновки. Адже гідно попіклувавшись про свою техніку, танкісти тим самим забезпечують і власний захист.
Лише так вони можуть бути впевненими, що, коли настане час, їхній броньований товариш не підведе і обрушить свій праведний гнів на голови окупантів.
Варто тільки його пробудити, вказати на ціль і спустити з повідця.
Тим паче, що навіть попри поважний вік та лісові хащі, що відчайдушно прагнуть поглинути цього монстра, він залишається у відмінному стані та має доглянутий вигляд, мов домашній улюбленець у хорошого господаря.
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
-
- Фото Антона Шевельова / Міністерство оборони України
Так «Вовки Да Вінчі» доводять, що найголовнішим для будь-якого танка є турбота та злагодженість його екіпажу. Саме це вони і демонструють, перетворюючи свою роботу на справжнє мистецтво.
