Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Російська пропаганда вкотре демонструє свій стабільний «талант» вигадувати історії, які не витримують жодної критики.
Ледь стихли попередні абсурдні звинувачення, як у пропагандистських телеграм-каналах з’явився новий «вкид» про нібито «злочини ЗСУ проти цивільного населення». Тема не нова — але цього разу московські сценаристи перевершили самих себе.
«Українські військові обстріляли колону цивільних»
За версією російських інформаційних «казкарів», українські військові відкрили вогонь з мінометів та дронів по колоні людей, які нібито намагалися прорватися з Вовчанська в бік російських позицій.
Так, ви не помилились: у їхній реальності цивільні навмисне тікають у напрямку війська, яке їх же роками нібито обстрілює та утримує в окупації. Логіка? Ні, не чули.
Жодних фото, відео, доказів чи хоча б геолокації — стандартний набір роспропаганди. Є лише «свідки», життя яких повністю залежить від озброєних людей з триколором на рукаві. І ці свідки, звісно, говорять усе «правильно».
«Українські бійці кидали гранати в будинки цивільних»
Ще одна «сенсація» з того самого набору. Мовляв, українські військові «цілеспрямовано кидали гранати в будинки мирних мешканців».
Можливо, російським пропагандистам варто вже видати збірник власних байок — сюжет за сюжетом, однаково безглузді.
Насправді ж цей фейк — чергова спроба вирівняти інформаційне поле, аби замаскувати злочини, які росіяни здійснюють на тимчасово окупованих територіях: тортури, фільтраційні заходи, зникнення людей, розстріли, грабунки.
І саме ці злочини задокументовані реальними доказами, міжнародними експертами та правозахисниками. На відміну від відео «знятого на кнопковий телефон десь у темній комірчині».
Чому росіяни це роблять: проста формула «звинувачуй інших у тому, що робиш сам»
Мета таких сюжетів — абсолютно прозора. Це спроба:
- дискредитувати Сили оборони України, які наближають деокупацію українських територій;
- створити картинку «обидві сторони однакові», що вигідно москві в міжнародних дискусіях;
- переключити увагу світу з власних масових злочинів.
російська пропаганда працює за принципом циркулярної дезінформації: одні канали вкидають вигадку, інші її «підтверджують», треті цитують перших і роблять вигляд, що мають справу з «фактом». На виході — черговий токсичний фейк, який не витримує елементарної перевірки.
Брехня не робить їх сильнішими
З кожним новим «розслідуванням» російські медіа дедалі більше нагадують фабрику абсурду: штампують історії зі швидкістю пропагандистського верстата, але забувають, що довіра не з’являється від кількості слів.
Українське суспільство й світ чудово розуміють масштаб і характер російських злочинів. А такі фейки — лише спроба замаскувати власні дії під шумом вигаданих «злочинів» України.
Правда про війну не народжується в кремлівських кабінетах, її не пишуть люди, які бояться говорити правду.
І вона точно не спростовується фейками, якими Москва намагається затягнути світ у свою альтернативну реальність.
