Так мешканець Кропивницього відреагував на законні вимоги працівника Національної поліції України та військовослужбовців Збройних Сил України з ТЦК та СП…
Старший солдат Тарас служить майстром ремонтного відділення із забезпечення бронетехнікою та автотранспортним майном.
Свого часу працював за кордоном, з початком великої війни повернувся до України і пішов до лав ЗСУ, адже фахівці-механіки з ремонту двигунів завжди потрібні. Про особливості своєї роботи він розповів кореспонденту АрміяInform.
Розмову ми почали з широко відомої у вузьких колах історії про те, як він зібрав із трьох пошкоджених двигунів один.
— Як це було?
— Це вже давня історія. В середині 2023 року до нас у частину на ремонт прийшли підбиті машини М2 Bradley. І серед цих машин я знайшов три з двигунами, які зазнали пошкоджень у різних місцях, і вирішив, що із цих трьох двигунів можна зібрати один. Ми зняли ці мотори, розібрали їх, продефектували, cклали по-новому — вийшов один робочий двигун. Ми його поставили на імпровізований стенд для запуску мотора. Запустили, обкатали, випробували, віддали у війська, там він досі працює, я сподіваюсь.
Стенд ми зробили на базі платформи від мотора УТД-20 (двигун від радянської БМП. — Авт.), поставили прилади, запустили — працює. Ще ми мали досвід випробування регулювання старих моторів Cummins, які стояли на перших Bradley, вони меншої потужності — 500 кінських сил всього. І для сучасних Bradley, які йдуть з додатковим бронюванням, вони не годяться, тому що не вистачає їхньої потужності — до них вже йдуть двигуни 600 к.с.
— Відчувається, що ви працюєте за цивільною спеціальністю.
— Так. Взагалі, моя морська професія називається «чиф-інженер» (Chief Engineer) — це керівник машинного відділу на судні або старший інженер, який відповідає за ефективну роботу всього машинного обладнання. І весь час, ще з 2022-го року, мене питали «а ви механік чи ви інженер?». Я кажу: «Ну, це труднощі перекладу, бо старший механік англійською мовою звучить як «чиф-інженер», і коли вам зворотний переклад іде, то інженера перекладають як інженер, а не механік.
— Як саме ви підбираєте особовий склад у підрозділ і як відбувається навчання?
— Ну, дивіться, у нас, слава Богу, у ремонтний підрозділ беруть людей, які вже трошки знають, як то кажуть, в який бік гайки крутяться. Плюс те, що ми самі один одному показуємо: я — механіку краще знаю, деякі хлопці — електрику, особливо комп’ютерні сучасні варіанти знають, то ми ділимося між собою знаннями.
Плюс є програми навчання в наших дружніх іноземних країнах. Наші хлопці їздили і до Польщі, і до Норвегії, і до Німеччини. Наприклад, у нас у ремонтному підрозділі є два напрями. На старі бензинові двигуни, які там застосовуються на БТРах ще 70-х. Є дизельне відділення, де ми, наприклад, робимо або двигуни від КАМАЗів для 80-го БТР, або ось нещодавно ми переключились на шестициліндровий двигун Detroit Diesel, які стоять на БТР М113.
— Ця техніка вам, як морському механіку, добре знайома?
— Так. Річ у тім, що я з двигунами Detroit Diesel дуже близько знайомий. У мене на попередній роботі в Перській затоці було чотири головних двигуни та три електростанції. Тільки не 53-ї моделі, як тут, а 92-ї. Це те саме, тільки більше.
І принцип роботи деталей, і алгоритм ремонту абсолютно той самий. Тому мені, наприклад, перейти на ремонт цього не то, що було легко, а дуже навіть і приємно згадати, як то кажуть, старе.
— Наскільки нині загалом освоєно ремонт американських двигунів?
— Я вам так скажу: найголовніше в ремонтній базі — це наявність спецінструменту і запчастин.
Тому що на початку 2022-го року нам передавали все підряд — як воно було на зберіганні, так і йшло. І справне, і несправне, тому треба було сепарувати, вибирати, що до чого, тестувати, перевіряти все. Запчастин тоді взагалі не було. І доводилося інколи займатися «канібалізмом», тобто була якась машина, яка, ну, зовсім не йшла, то ми з неї щось знімали, щоб поставити на інший двигун. Зараз нарікати не буду, наявність запчастин практично є повністю.
Все виробництво закордонне. І шкода, що дуже багато, як кажуть, Китаю, але китайці не володіють технологіями, тобто вони вміють копіювати, але інколи просто не знають, що вони копіюють і для чого це робиться.
Буває, що в деталях не вистачає якоїсь лігірованої присадки, тож вони не виходять свій термін.
— Ви старший солдат, тобто у вас є люди, які працюють менше, ніж ви, в яких не такий багаторічний досвід. На що б ви звертали увагу під час підготовки механіків для армійських структур?
— Перш за все — досвід. Він набувається з часом. Можна розказати людині, показати, але все одно не всі зможуть з першого разу все запам’ятати і зрозуміти. Тому власним прикладом треба показувати, що ти знаєш, що ти вмієш. Ви ж розумієте, що я не одразу після училища став от таким розумним. 40 років минуло — і все прийшло з роками. Я вчився, мої друзі вчились. Як то кажуть, найкраще навчання — це практика.
