Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Старший солдат Тарас служить майстром ремонтного відділення із забезпечення бронетехнікою та автотранспортним майном.
Свого часу працював за кордоном, з початком великої війни повернувся до України і пішов до лав ЗСУ, адже фахівці-механіки з ремонту двигунів завжди потрібні. Про особливості своєї роботи він розповів кореспонденту АрміяInform.
Розмову ми почали з широко відомої у вузьких колах історії про те, як він зібрав із трьох пошкоджених двигунів один.
— Як це було?
— Це вже давня історія. В середині 2023 року до нас у частину на ремонт прийшли підбиті машини М2 Bradley. І серед цих машин я знайшов три з двигунами, які зазнали пошкоджень у різних місцях, і вирішив, що із цих трьох двигунів можна зібрати один. Ми зняли ці мотори, розібрали їх, продефектували, cклали по-новому — вийшов один робочий двигун. Ми його поставили на імпровізований стенд для запуску мотора. Запустили, обкатали, випробували, віддали у війська, там він досі працює, я сподіваюсь.
Стенд ми зробили на базі платформи від мотора УТД-20 (двигун від радянської БМП. — Авт.), поставили прилади, запустили — працює. Ще ми мали досвід випробування регулювання старих моторів Cummins, які стояли на перших Bradley, вони меншої потужності — 500 кінських сил всього. І для сучасних Bradley, які йдуть з додатковим бронюванням, вони не годяться, тому що не вистачає їхньої потужності — до них вже йдуть двигуни 600 к.с.
— Відчувається, що ви працюєте за цивільною спеціальністю.
— Так. Взагалі, моя морська професія називається «чиф-інженер» (Chief Engineer) — це керівник машинного відділу на судні або старший інженер, який відповідає за ефективну роботу всього машинного обладнання. І весь час, ще з 2022-го року, мене питали «а ви механік чи ви інженер?». Я кажу: «Ну, це труднощі перекладу, бо старший механік англійською мовою звучить як «чиф-інженер», і коли вам зворотний переклад іде, то інженера перекладають як інженер, а не механік.
— Як саме ви підбираєте особовий склад у підрозділ і як відбувається навчання?
— Ну, дивіться, у нас, слава Богу, у ремонтний підрозділ беруть людей, які вже трошки знають, як то кажуть, в який бік гайки крутяться. Плюс те, що ми самі один одному показуємо: я — механіку краще знаю, деякі хлопці — електрику, особливо комп’ютерні сучасні варіанти знають, то ми ділимося між собою знаннями.
Плюс є програми навчання в наших дружніх іноземних країнах. Наші хлопці їздили і до Польщі, і до Норвегії, і до Німеччини. Наприклад, у нас у ремонтному підрозділі є два напрями. На старі бензинові двигуни, які там застосовуються на БТРах ще 70-х. Є дизельне відділення, де ми, наприклад, робимо або двигуни від КАМАЗів для 80-го БТР, або ось нещодавно ми переключились на шестициліндровий двигун Detroit Diesel, які стоять на БТР М113.
— Ця техніка вам, як морському механіку, добре знайома?
— Так. Річ у тім, що я з двигунами Detroit Diesel дуже близько знайомий. У мене на попередній роботі в Перській затоці було чотири головних двигуни та три електростанції. Тільки не 53-ї моделі, як тут, а 92-ї. Це те саме, тільки більше.
І принцип роботи деталей, і алгоритм ремонту абсолютно той самий. Тому мені, наприклад, перейти на ремонт цього не то, що було легко, а дуже навіть і приємно згадати, як то кажуть, старе.
— Наскільки нині загалом освоєно ремонт американських двигунів?
— Я вам так скажу: найголовніше в ремонтній базі — це наявність спецінструменту і запчастин.
Тому що на початку 2022-го року нам передавали все підряд — як воно було на зберіганні, так і йшло. І справне, і несправне, тому треба було сепарувати, вибирати, що до чого, тестувати, перевіряти все. Запчастин тоді взагалі не було. І доводилося інколи займатися «канібалізмом», тобто була якась машина, яка, ну, зовсім не йшла, то ми з неї щось знімали, щоб поставити на інший двигун. Зараз нарікати не буду, наявність запчастин практично є повністю.
Все виробництво закордонне. І шкода, що дуже багато, як кажуть, Китаю, але китайці не володіють технологіями, тобто вони вміють копіювати, але інколи просто не знають, що вони копіюють і для чого це робиться.
Буває, що в деталях не вистачає якоїсь лігірованої присадки, тож вони не виходять свій термін.
— Ви старший солдат, тобто у вас є люди, які працюють менше, ніж ви, в яких не такий багаторічний досвід. На що б ви звертали увагу під час підготовки механіків для армійських структур?
— Перш за все — досвід. Він набувається з часом. Можна розказати людині, показати, але все одно не всі зможуть з першого разу все запам’ятати і зрозуміти. Тому власним прикладом треба показувати, що ти знаєш, що ти вмієш. Ви ж розумієте, що я не одразу після училища став от таким розумним. 40 років минуло — і все прийшло з роками. Я вчився, мої друзі вчились. Як то кажуть, найкраще навчання — це практика.
