«При всіх важких подіях в минулому я вміла розрізняти між добрими і поганими людьми, була свідома, що є добрі і погані люди в кожному народі. А тепер я почала…
Під щоденними обстрілами, із бліндажа — на спостережний пункт, де не стихає вогонь. Так минав бойовий рік майора з позивним «Касир», командира підрозділу 68-ї окремої артилерійської бригади, який пройшов війну від Горлівки до сучасних позицій на сході.
Про це йдеться в публікації на сторінці бригади.
Випускник університету за спеціальністю інформаційних систем, «Касир» був мобілізований 7 червня 2015 року під час п’ятої хвилі та швидко опанував фах артилерійського розвідника. Перші тижні здавалися спокійними — поки доля не «зійшлася зірками» на його СП.
«Як зірки зійшлися»
Перші тижні служби минали спокійно, доки в липні троє досвідчених розвідників не поїхали вступати до Львівської академії Сухопутних військ. На спостережному пункті залишилися лише четверо — «Касир», ще один розвідник, зв’язківець і механік-водій.
Саме тоді почалися інтенсивні обстріли.
«Як зірки зійшлися в той вечір, — згадує „Касир“. — Досвідчених побратимів немає, а тут якраз розпочалися сильні обстріли».
50–60 цілей за ніч
Ворожа 152-мм артилерія відкривала вогонь щодня.
За словами бійців, двоє розвідників за ніч відпрацьовували по 50–60 цілей, водночас корегуючи вогонь своїх батарей. Спали уривками по кілька годин, змінюючи один одного. Через надмірне навантаження в напарника «Касира» погіршився стан здоров’я, його довелося госпіталізувати.
Життя на СП
Після цього «Касир» повністю перебрався жити на спостережний пункт.
«Лаву з неошкірених дощок застелив ватним матрацом, а зі снарядних ящиків збив стіл — робоче місце на постійно», — згадують побратими.
Допомагав йому зв’язківець Олександр, мобілізований ще у 2014-му. Він підміняв «Касира», коли той уривками засинав від виснаження, а механік-водій дбав про побут.
Оберіг у зрешеченому кунзі
Позаду артилерійського СП стояли кунги — вагончики, де жили піхотинці. Одного разу поряд вибухнули три ворожі снаряди. «Кукушку» — машину зв’язку — закидало уламками, а самі кунги зрешетило, як сито. І лише в одному з них вціліли ікона та вишитий рушник.
«Відтоді той рушник — його особистий оберіг. Він завжди бере його із собою в зону бойових дій», — розповіли в бригаді.
Як повідомляла АрміяInform, 47-річний Євген із позивним «Бабуля» виготовляє боєприпаси для дронів у взводі інженерно-технічного забезпечення батальйону безпілотних систем Президентської бригади. Його історію опублікували на сторінці Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.
