Всі найуспішніші комерційні корпорації будуються на основі дієвого Human Resource Management. Тобто вони орієнтуються на таланти і реальні морально-ділові якості…
Днями у Києві відбулась дискусія “Secret Sauce of Ukraine's Victory: The Rise of New Defense Tech”.
Кореспондент АрміяInform відвідав захід і зафіксував ключові моменти, які значною мірою стосувалися виробників, інвесторів та представників країн союзників, які нас підтримують.
На тлі триваючої війни, де технології змінюють поле бою майже кожні шість місяців, представники бойових підрозділів, виробники та міжнародні партнери зібралися для відвертої розмови про реальний стан справ.
Захід, організований MITS Capital, мав на меті розкрити “секретний соус” української стійкості. Проте дві панельні дискусії — “The Next Defense Cycle: засоби та нові виклики технологічної війни у 2026 році” та “How Big Drone Wall Should Be: чи змістять російські БПЛА лінію фронту до Європи” — швидко перетворилися з обміну успіхами на жорсткий, тверезий аналіз війни на виснаження та поточних викликів.
За підсумками дискусії АрміяInfom наводить 9 ключових викликів, що визначили 2025 рік, та 3 стратегічні висновки/пріоритети на 2026 рік.
9 ключових викликів 2025 року
- Виклик системної несумісності
Інноваційна поточна модель України кидає виклик моделі НАТО.
На думку Перрі Бойла: “Україна має те, чого НАТО не може повторити. Кожна країна Альянсу має, по суті, одного покупця — свою національну оборону, своє міністерство оборони. … В Україні, оскільки у вас є незалежні бригади, які можуть купувати самостійно, у вас немає цієї економічної проблеми монополії, і я думаю, що це одна з причин, чому цикл інновацій тут такий великий — Україна має інновації, тому що вона має вижити”.
Виклик цього і наступних років — як інтегрувати швидку, децентралізовану модель України у повільну, бюрократичну систему закупівель НАТО.
- Дефіцит піхоти
Найголовніший виклик, озвучений військовими — дефіцит особового складу.
“Найближчим часом ми все переведемо в кілзону і у цій кілзоні, хто буде більш ефективним, той і буде вигравати та рухати цю кілзону або в одну, або в другу сторону”, — заявив Андрій Оністрат. — “Це означає, що треба мислити наперед — як нам треба реагувати на ті виклики, які є у нас з того боку”.
- Адаптація до 500-метрової кілзони
Технології стиснули поле бою. Як зазначив Андрій Оністрат: “Якщо рік тому 93% всіх уражень відбувалися на дальності до 6 км, то зараз ми працюємо на дальності 500 м від ЛБЗ”. Це створює екстремальний виклик для логістики, виживання та вимагає тотального захисту РЕБ на останній милі”.
- Middle Strikes як сліпа зона
Критичним викликом 2025 року стала слабка здатність системно уражати логістику ворога на оперативній глибині.
“Мені здається, що за цей рік ми не змогли запустити ураження в категорії міддл-страйків”, — зазначив Артем Бєлєнков. Виклик полягає в тому, щоб навчитися знищувати: “10 фур, перш ніж вони перетворяться на 15,000 fpv на фронті”.
- Винахідництво VS Масштабування
Україна стикається з фундаментальною асиметрією.
Андрій Ябчанка зауважив: “Ми зазвичай перемагаємо у винахідництві. У масштабуванні противник нас обганяє. Ворог більш централізований”. А Андрій Оністрат продовжив цю думку: “Коли українські виробники кажуть, що можуть робити 200-300 одиниць за місяць, це є системним викликом”, який, на думку учасників дискусії, неможливо вирішити без міжнародної кооперації, яка може забезпечити масштабування виробництв.
- Самовпевнені виробники
Найкращі R&D лабораторії сьогодні — це фронтові майстерні. Проте військові вказують на виклик: виробники не завжди їх чують і відчувають себе занадто самовпевненими. Артем Бєлєнков зазначив, що: “прекрасно усвідомлює, наскільки для фронту критично важлива є взаємодія, швидкість взаємодії між підрозділом і виробником, коли ти впливаєш, умовно кажучи, вже на наступні партії, які до тебе приїжджають. За внутрішніми відчуттями — багато із виробників вже зловили когось за бороду і відчувають себе занадто самовпевненими”. На думку Артема: “більшість має повернутися на землю і усвідомити, що у нас війна продовжується, масштабування виробництва в іншій країні — це добре, але це має бути якийсь продуманий структурований процес”. - Загроза “Рубікону”
Одним з мінусів 2025 року військові назвали ігнорування розвитку мобільного РЕБ ворога:
“Ми пропустили розвиток Рубікона… Ми проспали це”.
Зараз «побудова роботи проти цих підрозділів» є викликом №1 для виживання БПЛА на фронті.
- Впровадження “немедійних” технологій
Наземні роботизовані комплекси (НРК) — це ключ до вирішення проблеми дефіциту піхоти, але їх впровадження стикається з викликом. Вони “набагато дорожчі, ніж БПЛА” і, головне, «вони не є такими медійно привабливими». «Коли нрк-шка возить ту логістику, а не знищує цілі так ефектно як дрон, то з неї кіно не зробиш». Це ускладнює фандрейзинг та пріоритезацію.
- Виклик терміну придатності інновацій
Швидкість стала головною валютою. Будь-яке технологічне рішення має вкрай короткий життєвий цикл.
«Через шість місяців воно перестане кльово працювати, а через рік… перестане працювати взагалі», – на цьому наголосив Сергій Блажевич.
Це створює безперервний виклик для R&D, вимагаючи постійних інвестицій.
3 головні висновки на 2026 рік
- “Battlefield Certified” — це новий глобальний стандарт
Україна де-факто стала єдиним у світі центром сертифікації оборонних технологій. Виробники та інвестори, які ігнорують цей полігон, залишаться поза ринком. Андрій Гриценюк, CEO Brave1 зазначив: “Якщо ваші продукти та розробки не використовуються і не довели свою ефективність на полі бою в Україні, то вас просто немає в оборонному секторі”.
Учасники зійшлися на спільній рекомендації: Інвестиції та R&D-бюджети мають бути спрямовані лише на ті продукти, які проходять тестування та отримують зворотній зв’язок з українського фронту. А R&D компанії, які хочуть бути успішними, теж мають бути близько до фронту і до тих, хто покращує своїм досвідом і розумінням нових розробок.
- Інвестуйте у системи, які можна експортувати, а не лише у нову зброю
Перемогу приносить не окремий дрон чи програма, а інтегрована система.
Сергій Блажевич підкреслив: “Засіб — лише один елемент системи. Без системи засіб вартує дуже небагато”.
Перрі Бойл пішов далі: “Проблема полягає в тому, як залучити в Україну достатньо коштів, щоб розбудувати нові defence-компанії до такого масштабу, щоб ми могли почати використовувати цей досвід для створення системи, яку Україна зможе продавати Європі. Це не тільки дрони та технологія. Це поєднання тактики, того, як ви організовуєте бойову одиницю, що ви централізуєте, а що децентралізуєте на передовій. Це дуже складна система, і я навіть не думаю, що Україна розуміє, наскільки вона особлива.
На жаль, за таких обставин, але вона дійсно створила щось особливе, що потрібно НАТО, а Альянс навіть не розуміє, що це потрібно і як це необхідно. Є люди в урядах країн НАТО, які це розуміють, але вони сильно застрягли у своїй застарілій системі закупівель. Одна з рекомендацій виробникам — треба думати не про те, як продати “коробку”, а про те, як свій продукт інтегрувати у тактичну систему — зв’язок, РЕБ, управління, логістику, яку вже вибудували в Україні”.
- Вкладайтесь у людей: у нову роль солдата та нову модель тренувань НАТО
Технології не усувають людину з рівняння, але фундаментально змінюють її роль. Це вимагає повної перебудови підходів до навчання. Нова роль солдата — він тепер стає оператором складних систем, координатором, аналітиком цілей. Рекомендація до міжнародних партнерів (Олександр Ябчанка та Богдан Кротевич): “Кожна європейська країна повинна розбудовувати свою військово-управлінську ланку. Зараз західні генерали приїжджають, дивляться, фотографуються… і поїдуть. Але у них є можливість зайти до командного пункту, взводу, роти, пожити там, подивитись на бойову операцію, її планування. В Європі командири не вміють керувати армією в умовах цієї війни взагалі… У вас може бути 25 геймчейнджерів, але якщо ви дронами цвяхи забиваєте, так ви будете і воювати. А це — втрати людей. Станом на зараз жодної такої ситуації не було, коли генерал європейської країни просто приїхав на командний пункт і пожив там тиждень. Тому вкладайтесь у людей, військових, ваших військових в першу чергу. Змушуйте їх їхати в Україну. А 99,9% підрозділів військових України з радістю поділяться своїми знаннями”.
Підсумок від Богдана Кротевича: “Сьогодні існують дві країни, які вміють воювати в цьому світі. Одна з них — це ваш ворог. Інша — Україна. Все. У вас (європейців) вибору не так багато (кого зараз підтримувати і у кого можна повчитися)”.
Фото автора
