Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
До дня створення 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара» спеціально для АрміяInform підрозділ розповів про свою бойову роботу в перші дні великої війни.
Командування та безпосередні учасники подій згадали про ураження «жирних» цілей рф і важливу роль старих ракетних комплексів у відбитті російської агресії.
…Лютий 2022 року, російська федерація планує «військові навчання», які потім переростають у широкомасштабне збройне вторгнення регулярної армії рф в Україну.
На той час в Україні фактично було відсутнє важке далекобійне і водночас точне озброєння — артилерія б’є до 40 км, РСЗВ зокрема трохи більше — до 70 км і працює по площі, ракети «Нептун» існували лише в модифікації «земля-корабель», зенітні комплекси С-300 призначені для роботи по повітряних цілях і неточні під час роботи по наземних, та й не достатньо далекобійні. Найточніша, найдалекобійніша, найсмертоносніша зброя ЗСУ станом на 2022 рік — ракетний комплекс 9К79 «Точка-У».
Комплекс становлять декілька машин — командна, пускова і транспортно-зарядна (ТЗМ). Пускова оснащена однією ракетою, ТЗМ перевозить ще дві та обладнана краном для перевантаження. Ракети з бойовою частиною масою 482 кг фугасного або касетного типу, ймовірне кругове відхилення — 95 м, максимальна дальність — 120 км. Прийнятий на озброєння ще радянською армією у 1989 році. Є глибокою модернізацією розробленого ще у 1973 році комплексу «Точка». З 2007 року 19-та ракетна бригада повністю комплектується «Точками-У», а станом на 2022 рік залишалася єдиною в Україні ракетною бригадою.
Ракетники обороняли Київ
Майже за тиждень до початку широкомасштабного вторгнення командування бригади отримує наказ від вищого керівництва на висування декількох підрозділів у райони зосередження для противаги «російським навчанням». Одночасно надходить інструкція на випадок російської агресії з чіткими розпорядженнями що робити і куди висуватись для стримування, з якого б боку не полізли росіяни. А росіяни зайшли одночасно з усіх напрямків: з півночі, сходу та півдня.
Перші дні не застали ракетників зненацька, частина підрозділів уже була в районах виконання завдань та чітко знала, що їм робити, решта штатних підрозділів висувалась у райони зосередження для відбиття вторгнення. У пункті постійної дислокації сформували зведений підрозділ, який був направлений для оборони Києва.
За декілька днів до початку вторгнення командир бригади віддав наказ — сформувати бойові колони та демонстративно виїхати через місто в напрямку сходу України. Після чого максимально непомітно повернутись у ППД, щоб збити з пантелику можливих шпигунів і убезпечити місто від можливих ракетних атак ворога. У такий спосіб бригада була розосереджена по всій лінії фронту і на обороні столиці.
Враховуючи маневреність і можливості ураження, підрозділи бригади «брали на себе» одну-дві області України, і, змінюючи напрямок, завдавали ударів за лінією бойового зіткнення, безкарно нищачи ворога. Кожен день здійснювались десятки пусків, при чому на таку оперативну глибину, що противник не очікував ударів і не відчував себе в безпеці.
Логістика по «вовчих стежках»
25 лютого 2022-го підрозділ зайняв позицію в лісі на Чернігівщині, розташованому між двома дорогами, якими потім пішли російсько-окупаційні колони. Ракетники, перебуваючи в оточенні, отримали можливість бити не тільки вперед по логістиці та складах БК противника, а й назад по колонах рф, що пройшли повз них. Крім того, наші захисники працювали по противнику в районі столиці та зоні відчуження навколо Чорнобильської АЕС.
Окремої уваги заслуговує хоробрість водіїв, які підвозили ракети в оточений підрозділ, ледь не по «вовчих стежках». Розгублені окупанти не розуміли, звідки по них прилітає, і зазнавали тяжких втрат.
Згодом росіяни вирахували приблизне розташування підрозділу та почали скидати на ліс ФАБи. Але завдяки вмілому командуванню та зчитуванню оперативної обстановки підрозділ не зазнав жодних втрат ні в особовому складі, ні в техніці, а найближчий ФАБ упав аж за 150 метрів від позицій.
«Вони (особовий склад бригади. — Ред.) закопувались ледь не руками, чорні, невиспані, немиті і голодні. Працювали в усі сторони, адже противник був усюди», — згадує один з офіцерів управління бригади.
Ураження літаків рф на аеродромі «Міллерово»
З початком російського воєнного вторгнення підрозділи бригади висунулись для точкових ударів по аеродромах та складах росіян. Так, один з підрозділів їхав наввипередки з часом до Сіверськодонецька, щоб накрити аеродром «Міллерово», що в Ростовської області, адже стало відомо що о 6:00 авіація рф злітає в небо, і цілі можуть бути втрачені. 25 лютого було здійснено успішні пуски, уражено літаки та особовий склад рашистів.
Ще одна цікава історія. Величезна колона техніки армії рф вирішила стати на привал на перехресті доріг між Луганською та Донецькою областями. Як результат — знищено десятки одиниць БМП та БТР і безліч особового складу окупантів всього декількома ракетами «Точка-У» з касетною бойовою частиною.
Південно-східний напрямок
Водночас за декілька кілометрів від Волновахи один з підрозділів у стані повної бойової готовності очікував наказу на пуск, але зв’язку не було. Проявивши кмітливість та скориставшись підручними засобами, зв’язок вдалось налагодити та успішно відпрацювати по аеродрому Таганрога. Тоді вдалось знищити один ІЛ-76 з усім особовим складом та технікою на злітній смузі плюс суттєво пошкодити інший літак.
Взяли участь у зупинці просування ворога біля Вознесенська
У перші дні великої війни ворог висунувся з Кримського півострова в напрямку Південноукраїнської АЕС. Через мінімальну відстань для пуску у 20 км, підрозділи бригади вимушені були відступати. Відкотилися назад, завантажили ракети, вдарили по окупантах. Знову відкотились, завантажили ракети, вдарили. Зупинити просування ворога вдалось біля міста Вознесенськ Миколаївської області.
Роботи в ракетників було дуже багато, підрозділи завдавали десятки ударів щоденно, і ракети почали стрімко закінчуватись. Добре що з радянських часів на складах зберігання залишилось багато заводських ракет без бойових частин (хвостів). Військові разом з інженерами бригади змогли замінити заводську бойову частину (голову) на бойову частину з фугасної авіабомби. У найкоротші терміни, менш ніж за місяць, вдалось провести усі необхідні випробування та налагодити серійне виробництво нових ракет.
Дефіцит ракет був подоланий, а ракетників попереду чекало ще багато роботи. Далі були удари по росіянах у Чорнобаївці, на острові Зміїний, деокупація Херсона та частини Харківської області, знищення великого десантного корабля рф «Саратов», ураження ворожих аеродромів, складів з боєприпасами, руйнування логістики ворога та багато-багато інших різноманітних цілей.
Віталій Панчишин, Вадим Кудінов
