Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Бригада «Рубіж» оприлюднила свідчення двох російських полонених, захоплених на Покровському напрямку. Військові кажуть, що їхні історії демонструють «порожнечу в очах пересічного солдата рф».
Про це йдеться в публікації на сторінці 4 бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ.
Перший полонений — 18-річний юнак, який підписав контракт через шантаж поліції. Другий — 46-річний «дід» із Татарстану, мобілізований ще у 2022 році. Обох, за словами бійців, «кинули на безглузді „м’ясні штурми“, щоб виявити оборонні позиції». Їм пощастило потрапити в полон до українських захисників.
Олександр, 18 років (м. Новокузнецьк): «Щоб мама не страждала»
18-річний Олександр Хмільов (2007 р.н.) розповів, що опинився в армії через шантаж із боку поліції.
«Я вдома крав. Вони розкрили цю справу й потягли мене у відділок. Казали: „Якщо не підпишеш контракт — твоя мама сидітиме у відділку“. Я сказав: „Давайте я краще підпишу, щоб мама не страждала“», — згадує хлопець.
Після цього він відправив матері 1,5 мільйона рублів, купив собі амуніцію та був відправлений на фронт. Його «навчання» тривало лише 13 днів.
«Про дрони нам нічого не показували — тільки, як тікати. „Кутами різати, в посадку забігати“ — і все», — розповів Олександр.
Він зізнався, що після поранення дроном його просто залишили на позиції без допомоги: «Місяць сидів в окопі. Один раз за місяць скинули їжу й воду. Ходив по ягоди, по мед у село — тоді знову отримав поранення».
На питання про ставлення до російського диктатора хлопець відповів коротко: «Кінче**й він. Навіщо він затіяв цю війну? Щоб захопити землі».
Радік, 46 років (Татарстан): «Потрапив у капкан»
46-річний єфрейтор Радік Закіров був мобілізований 25 жовтня 2022 року.
«Тоді ще була якась мотивація — казали, що це ненадовго. Але то був обман. Потім зрозумів: ти вже потрапив у капкан, і ніхто тебе не відпустить», — зізнається він.
Його «підготовка» тривала два місяці, хоча, за словами чоловіка, «ми просто жили в наметах, стріляли по кілька набоїв».
На позиціях Радік побачив десятки трупів і усвідомив, що їх ведуть «на забій».
«Кожен перехід — по 10 трупів бачив. Зрозумів, що нас просто списують.»
Втеча та примусове повернення
Під час третьої відпустки чоловік вирішив не повертатися — став «СЗЧ» (самовільно залишив частину). Працював далекобійником, потім у сервісі. Але його спіймали.
«Приїхав додому — хтось із сусідів доніс. Поліція забрала, передала військовим. Казали: „Все буде добре, напиши відмову від війни“ — але все порвали й викинули», — розповідає полонений.
Закірова разом з іншими дезертирами повезли назад на фронт «як арештантів»:
«Контроль жорсткий: вихід — лише по одному, телефони й паспорти забрали.»
«Татарам час збиратися за своє»
Радік заявив, що шкодує, що Татарстан свого часу не відокремився від росії.
«Татарам давно час збиратися за своє. Людей залякали, більшість — зомбовані», — сказав він.
Він також обурений тим, як Кремль експлуатує ресурси регіону: «У нас газ і нафта під будинком, а ми платимо шалені гроші. Чому наша республіка не може жити по-іншому?»
Полон і вибір
Радік зізнався, що давно планував здатися, бо розумів: «ми не жильці».
Коли українські бійці вийшли на позиції, він першим підняв руки й показав шлях до бліндажа, де ховалися ще двоє, зокрема 18-річний Олександр.
«Сказали: „Без дурниць — будете жити“. Я навіть не думав, що це буде так просто», — розповідає він.
Як повідомляла АрміяInform, воїни 10-го армійського корпуса ЗСУ захопили в полон російського загарбника Степана, який в росії був засуджений до 12 років колонії, але підписав контракт з армією рф.
До речі, якщо вас цікавить спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform та на сторінку в інстаграмі.
