Зміни внесено до постанови Кабінету Міністрів № 560. Вони передбачають автоматичне продовження більшості відстрочок, пріоритет оформлення в цифровому форматі через…
З поширенням керованих авіабомб (КАБ) і коригованих боєприпасів сучасні бойові дії набувають дедалі більшої точності й дальності ураження.
Водночас ефективність таких ударів значною мірою залежить від наявності каналів наведення й корекції — і тут ключову роль відіграють засоби радіоелектронної боротьби.
У нашому інтерв’ю з фахівцем з розвитку та виробництва засобів РЕБ Тимофієм Юрковим ми з’ясуємо, наскільки сучасні профільні електронні комплекси здатні нейтралізувати або ускладнити застосування ворогом КАБів: які канали наведення вони блокують, які технічні й тактичні обмеження має протидія, і які практичні рішення найбільш ефективні в реальних бойових умовах.
— Пане Тимофію, якою, на ваш погляд, є основна роль систем радіоелектронної боротьби в захисті від керованих авіабомб (KAБ)?
— Питання важливе, але спершу — про загальну значимість профільної радіоелектроніки як на полі бою, так і в тилу. Сьогодні РЕБ — це ключовий елемент протидії в сучасній війні. Він виконує дві ключові функції: по‑перше, створює простір невизначеності для ворожих сенсорів і каналів зв’язку (розрив лінків, спотворення даних), по‑друге — дає час і простір для реалізації інших заходів оборони (перехоплення, маневр, направлені засоби ураження). Для FPV та розвідувальних дронів РЕБ часто означає повний розрив управління; для великих, автономних систем — зниження точності та надійності навігації.
По суті, роль РЕБ у боротьбі з КАБ така сама, як у випадку із «Шахедами». Це, перш за все, робота з навігаційними каналами — подавлення GNSS (GPS та інших систем позиціонування). Потрібна багатоканальна робота по GNSS, а також можливість застосовувати спуфінг у певних ситуаціях. Дуже важливо проводити вплив з різних напрямків і під різними кутами, щоб ускладнити системам наведення можливість коректно працювати.
Втім, противник теж розвивається. Наприклад, збільшення кількості елементів антени та застосування CRPA‑антен робить приймачі більш стійкими до традиційного глушіння — вони фільтрують напрямні завади та адаптуються до шуму. Ми у відповідь шукаємо рішення, які суттєво покращують створення завади.
— Наскільки ефективні наявні засоби РЕБ проти сучасних модифікацій KAБ — з урахуванням їхніх удосконалених систем наведення та захисту?
— Основний напрям розвитку керованих авіабомб стосується насамперед збільшення ефективної дистанції та точності ураження. Як додатковий елемент — рівень корекції за рахунок GNSS. Тобто сучасні КАБ можуть підвищувати точність завдяки супутниковому наведенню, але для влучання у ціль часто достатньо дотримання певних базових параметрів: швидкості, висоти, кута входу — тобто не завжди потрібна активна корекція по супутнику.
Засоби, що подавлюють GNSS, залишаються ефективними проти КАБів. Але з удосконаленням систем, зокрема з розвитком CRPA-антен, потрібна або більша потужність наших засобів, або їхня більша кількість. Якщо раніше, скажімо, 5–6 РЕБ-пристроїв могли вплинути на одну CRPA-антену на бомбі, то тепер для подолання її захисту іноді потрібно 16–17 таких засобів. Тобто прогрес у захисті КАБ змушує нас нарощувати ресурси і змінювати тактику. Те саме ми спостерігали у випадку із «Шахедами»: розвиток носіїв і стійкіші системи наведення змушували коригувати підходи до РЕБ.
— Які ключові обмеження РЕБ при протидії масованим ударам керованими бомбами (дальність, покриття, частотний діапазон тощо) — і як з ними працюють практично?
— Обмежень як таких немає — є питання ресурсів. Головне — мати достатню кількість пристроїв і достатню сумарну потужність, а також покривати потрібну площу. Тому замість концентрації всіх засобів в одній точці (наприклад, 20 одиниць у центрі міста або енергооб’єкта), треба розставляти їх по радіусу — і ближче до об’єкта, і в радіусі кількох кілометрів навколо нього. Тобто збільшувати щільність покриття й рівні захисту, тоді ефективність зростає.
При цьому повертаємось до теми необхідності створення єдиної системи РЕБ: у кожному великому місті або критичному регіоні повинна бути мережа, яка перекриває весь релевантний спектр — не лише GNSS, а й канали керування, телеметрії, мобільний зв’язок тощо.
— Чи бачите ви, що противник успішно застосовує технології «анти-РЕБ» (counter-countermeasures), і як це змінює підходи до захисту?
— Так, ворог застосовує кілька прийомів. Наприклад, використання мобільних мереж як додаткового джерела навігації та збільшення числа модулів у CRPA-антенах робить подавлення навігації складнішим. Прямих засобів протидії цьому немає, окрім одного — збільшувати кількість і потужність наших РЕБ, а також враховувати мобільні мережі як окремий канал навігації ворога, який треба глушити. При цьому доцільно тимчасово вимикати не лише LTE та 5G, а й увесь мобільний зв’язок у цілому — але робити це точково й на короткий проміжок часу. Оператори знають розташування своїх вишок, бачать їхній стан у режимі реального часу та можуть дистанційно керувати кожною з них. Найкраще застосовувати таку тактику не по центру великих міст, а по лінії, де радари фіксують наближення загроз.
Іншими словами: адаптація — наша відповідь; потрібно більше засобів, більше потужності і ширший спектр заходів, щоб зберігати ефективність.
— Які комбінації засобів (РЕБ + ППО + розвідка + вогневі засоби) вважаються найдієвішими для зниження ризику ураження цивільної інфраструктури?
— Найефективніша схема — це поєднання виявлення, подавлення і перехоплення. Оптимально, перш за все, виявити загрозу, подавити канал наведення, щоб апарат не потрапив у критичну точку; далі — перехопити чи знищити його, якщо є така можливість.
Вибір між простим подавленням і фізичним знищенням залежить від ризиків у зоні ураження: якщо існує реальна загроза ударами по житлових будинках або критичній інфраструктурі — апарат потрібно знищити. Якщо ризик ураження мінімальний — пріоритет віддається подавленню та переведенню боєприпасу у «безпечний сектор».
Щодо керованих авіабомб, за наявних даних ворог застосовує їх масово — близько 5–6 тисяч на місяць, при цьому кількість літакових носіїв значно менша (близько 300 літаків). А засоби РЕБ своєю чергою можуть впливати не лише на боєприпаси, а й на носії: вони можуть частково «осліплювати» бортові РЛС літака, що ускладнює або змушує змінювати поведінку авіації ворога. Це дає додатковий інструмент для захисту.
— Які оперативні та логістичні виклики пов’язані з масштабуванням або розгортанням РЕБ-покриття на великих територіях?
— Викликів багато. Перший і ключовий — електропостачання. Кожна РЕБ-установка повинна мати постійне живлення, навіть у разі відключення мережі: це або лінія електропередач, або генератор, або великі акумулятори.
Друга проблема — розміщення: краще ставити обладнання на висоті — на дахах будівель чи спеціальних вишках, щоб підвищити радіус дії та зменшити ризик пошкодження. Третя — безпека від крадіжок і вандалізму: не можна розкидати дорогі комплекси по полях, де їх можуть просто вкрасти або знищити. І, нарешті, логістика обслуговування: технічне супроводження, запчастини, регулярні калібрування — усе це вимагає ресурсів і правильної організації.
— Яку роль відіграє розвідка (супутникова, SIGINT, оптична) у правильному застосуванні РЕБ проти керованих бомб?
— Найбільшу користь дають радіолокаційні станції — вони дозволяють не просто виявити об’єкт, а визначити його точні координати та траєкторію в реальному часі. Саме на підставі точної координати можна ефективно застосовувати вузьконаправлені РЕБ‑системи з високим коефіцієнтом підсилення: такі антени працюють на більшу дальність і можуть цілеспрямовано «прикривати» значно більші території, одночасно зменшуючи побічні завади для суміжних зон.
Інші засоби розвідки — супутники, SIGINT і оптичні системи — також важливі: супутники дають широке покриття і контекст, SIGINT допомагає відсіяти типи каналів керування, оптика підтверджує класифікацію цілі. Але для оперативної реакції та точного векторування вузьконаправлених засобів РЕБ саме локальні радари є ключовими.
— Як вимірюється ефективність застосування РЕБ у бойових умовах — які метрики чи «показники успіху» ви використовуєте?
— Основна метрика успіху проста: ціль не потрапила в призначене місце. Якщо відомо, куди вона мала летіти, і її траєкторія була порушена, значить РЕБ спрацював. Визначити ефективність конкретного засобу окремо неможливо, бо зазвичай працює група систем.
І знову варто зауважити: коли ворог бачить, що радіоканали заблоковані, він може перейти на оптоволоконні канали наведення, які не підпадають під вплив РЕБ.
— Які ризики для цивільного населення або критичної інфраструктури потрібно враховувати в разі активного застосування РЕБ (наприклад, побічний вплив на зв’язок, навігацію, медичне устаткування)?
— Найголовніший ризик — для здоров’я людей. Не можна встановлювати потужні засоби РЕБ поряд із відкритими публічними просторами або місцями масового перебування людей. Навіть короткочасний вплив потужного променя на людину може бути шкідливим, а під час тривоги системи часто працюють безперервно.
Тому розміщення має бути безпечним — на закритій території, з обмеженим доступом сторонніх осіб, і строго контрольоване.
