Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
Чому базові навички піхотинця зобов’язаний мати кожен військовослужбовець? Чи достатньо 14 днів адаптації в бойовому підрозділі? І хто такі «дронхантери»?
Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант Володимир з позивним «Чех»:
Завдання — ввести бійця в «курс поточних справ»
«Мета і завдання цих 14 днів — підготувати до сучасних бойових дій військовослужбовців, які приходять до нашої частини після проходження БЗВП та фахової підготовки.
Від цього адаптаційного періоду є велика користь — як ви самі розумієте, війна змінюється дуже часто. І базової загальновійськової підготовки, навіть найкращої, стає вже недостатньо для розуміння особливостей бойових саме на цьому етапі.
Тому за два тижні ми маємо ввести бійця, так би мовити, у «курс поточних справ», щоб він розумів, з чим саме він матиме справу на полі бою. БЗВП — це загальні знання, 14 днів адаптації — їхнє конкретне застосування тут і зараз.
Крім того, специфіку може визначати напрямок, на якому стоїть бригада — бойові завдання на певний момент, характер дій ворога, певні місцеві особливості — лісиста місцевість, поля з лісосмугами, міська забудова.
«Готуємо хлопців під реалії саме цього дня»
Курс адаптації постійно змінюється, трансформується залежно від поточної ситуації на передовій та бойових завдань підрозділу, в якому діятиме боєць. На початку року ми готували під одні завдання, тепер готуємо під інші.
Наприклад, крім FPV-дронів і бомберів зі скидами, які були поширені вже рік тому, відносно нещодавно додалися дрони на оптоволокні, проти яких можна і слід діяти дещо інакше, ніж проти інших видів БПЛА.
Нині з ворожого боку дуже багато працюють як БПЛА зі скидами та звичайні FPV-дрони, так і дрони на оптоволокні. У тил вони залітають дуже далеко. Часто оптоволоконні дрони використовують як «ждунів», що чекають у засідках.
Тому готуємо хлопців під реалії саме цього дня. Наприклад, раніше ми навчали бійців працювати в підрозділі на рівні відділення — від 6‒8 до 10 військовослужбовців. Тепер це максимум мала тактична група — «двійка», щонайбільше «четвірка».
Будь-який загін військових, більший за одного-двох — це вже «жирна» ціль для ворога. По них летітиме все, що тільки можна, щоб знищити цю велику групу. Тому тепер після БЗВП ми робимо акцент на тактичних діях «двійками» і «четвірками».
Навички піхотинця повинен мати кожен
У нас багато військовослужбовців, які приходять як пілоти й оператори БПЛА. Вони кажуть: «Ми літуни, ми безпілотні системи, нам піхотні вправи не потрібні». Ці бійці вважають, що їм ніколи не доведеться мати справу з тим, з чим стикається стрілець-піхотинець.
Це глибоко хибна думка. Зазвичай вони справді можуть бути у відносному, часто ближньому тилу, але ситуація може дуже стрімко змінитися. Наприклад, ворог зараз може доволі глибокого просочуватися в наші тили. Відповідно, розрахунки пілотів БПЛА можуть вступати у стрілецький бій.
Я переконаний, що підготовка піхотинця — стрілецька, тактичні вправи, тактична медицина й усе інше — це те, що обов’язково повинен вміти кожен військовослужбовець. Він може бути пілотом БПЛА, але за потреби мусить знати й уміти на доброму рівні те, що робить стрілець у піхоті.
Якщо ти дронар, боєць розрахунку міномета, гранатомета Mk-19, артилерист — та будь-хто — і на твою позицію вийшла ворожа ДРГ, то ти мусиш вступити з нею в стрілецький бій. У такій ситуації ти вже стрілець і, відповідно, маєш знати й уміти все, що знає піхотинець.
Останній шанс неробам надолужити згаяне
Відразу після БЗВП та фахової підготовки у навчальних центрах підготовка певної кількості бійців виявляється недостатньою для ефективного виконання бойових завдань. Причини різні — інколи трапляється дещо формальне ставлення з боку інструкторів, значно частіше маємо справу з небажанням самих мобілізованих якісно вчитися.
Крім того, програми підготовки в навчальних центрах не завжди встигають за реаліями сьогоднішнього дня. Тому, на жаль, деякі військовослужбовці приходять до нашої бригади з мінімальними знаннями. Й інструктори навчальних центрів у цьому не винні, бо як ти його (військовослужбовця — ред.) змусиш навчатися, якщо він не хоче?
Ми ж під час 14-денної підготовки робимо акцент саме на тому, з чим точно зіткнуться бійці на полі бою. І для тих із них, хто формально поставився до навчання і тренувань під час БЗВП, це часто останній шанс надолужити згаяне. Для декого це справді спрацьовує, бо коли людина розуміє, що їй за два тижні — на бойові, то це реально мотивує.
Я вважаю, це моя суб’єктивна думка, що найкраще проводити базову загальновійськову підготовку на базі бригад. Тому що ми готуємо своїх хлопців для своїх підрозділів, найглибше знаємо специфіку бойових завдань і максимально зацікавлені в ефективності та збереженні кожного бійця.
А для цього його треба якомога якісніше підготувати. Близько трьох місяців тому ми отримали відповідні повноваження для здійснення БЗВП на базі бригади. І, за моїми особистими враженнями, це вже дає свої результати.
Тепер уже під час БЗВП ми маємо змогу придивлятися до військовослужбовців, відбирати тих, хто піде на фахове навчання для роботи з колективним озброєнням — важкими кулеметами, автоматичними гранатометами — на розрахунок «Браунінга» чи до Mk-19.
Так само є змога відібрати майбутніх пілотів та операторів дронів чи так званих дронхантерів — бійців, які з рушницями будуть захищати наші розрахунки від БПЛА. Це зараз дуже важлива і потрібна, можна так сказати, спеціалізація, яка дозволяє ефективно боротися з ворожими дронами.
Тому, на мій погляд, БЗВП справді краще проводити в бойових бригадах. Усі знають приклад Третьої штурмової, яка на своїй базі проводить і базову загальновійськову підготовку, і фахове навчання під свої завдання, й адаптацію здійснює.
14 днів адаптації в цілому достатньо, але насамперед слід розвиватися самому
Якщо людина вмотивована і навчається відповідально, має хист до навчання, то, я думаю, 14 днів плюс-мінус достатньо. А якщо людина умовний «двієчник» — то дуже тяжко. Але намагаємося в цей час вкластися і провести всі заплановані заняття.
Звісно, якщо почати вдаватися в деталі, то почне здаватися, що для навчання часу завжди не вистачає. Тому я завжди хлопцям кажу, що ми з вами пройшли без БЗВП курс адаптації, але ви самі повинні постійно навчатися, розвиватися. У нас часто це виходить, хлопці самі продовжують вчитися, розвиваються вже після БЗВП та адаптації.
Це дуже важливий момент, бо яким би не був рівень підготовки після БЗВП, якісь моменти, з якими боєць менше має справу, поступово забуваються. Тому в багатьох бригадах потім бійці вже навіть після бойових знову відпрацьовують з інструкторами певні елементи. Постійно триває практика.
І самі бійці, якщо вони відповідальні, тренуються навіть без інструкторів і постійно вивчають щось нове і корисне для себе. Це, як у будь-якій цивільній професії — якщо ти хочеш стати професіоналом, постійно дізнавайся і вивчай щось нове, не зупиняйся тільки на тому, чого колись навчився.
Чого навчають під час адаптаційного періоду: від простого до складного
Програма включає в себе вправи з тактичної та вогневої підготовки, домедичної допомоги, інженерної справи, зв’язку, топографії. Це планується на два тижні, розбивається по навчальних годинах, і ми працюємо від простого до складного.
У перші два дні перевіряємо знання військовослужбовця, який прийшов з навчального центру, з’ясовуємо його індивідуальні навички — поводження зі зброєю, маніпуляції зі зброєю, переміщення.
З третього дня починаємо відпрацьовувати дії малих тактичних груп, вчимо комунікувати і взаємодіяти. Потім доходимо до відпрацювання виконання завдань з урахуванням особливостей місцевості, де працюють підрозділи бригади.
Умовно кажучи, готуємо до бойових дій у міській забудові чи лісистій місцевості, звертаємо увагу на небезпеку ворожих дронів і вчимо їм протидіяти. До завершення адаптаційного періоду встигаємо пройти повний курс — від простого до складного.
Збираємо розрізнені елементи в єдиний пазл: покращення очевидні
За 14 днів адаптації в підрозділі ми використовуємо все, що можемо, аби навчити військовослужбовця і донести до нього інформацію, що це йому необхідно для виконання бойового завдання і, звісно, для збереження життя та здоров’я.
Всі вже наявні у бійців знання, вміння та навички ми об’єднуємо в єдине ціле і показуємо, як воно все працює в системі. Збираємо, так би мовити, окремі розрізнені елементи в єдиний пазл — кубик до кубика, фрагмент до фрагмента.
Це дозволяє військовослужбовцям побачити і зрозуміти, як все те, чого їх вчили і ми, і в навчальних центрах перед тим, працює на практиці. Що це не якісь зайві знання, а саме те, що їм точно знадобиться вже найближчим часом, буквально майже завтра.
Тоді в бійців з’являється розуміння, для чого вони це роблять, і, відповідно, значно покращуються результати самого виконання. Так ми доопрацьовуємо матеріал, який до нас потрапляє, до найкращого з можливих варіантів.
На виході практично по кожному бійцю можна бачити, як покращилися його вміння і навички, як усе вдосконалилося. Зміни на краще цілком наочні. Тому 14 днів адаптації є дуже корисними”.
