ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #ВТРАТИ ВОРОГА #LIFESTORY #ГУР ПЕРЕХОПЛЕННЯ

«Ветеранів не можна залишати сам на сам із системою» — офіцер ЗСУ Анастасія Римар

Новини
Прочитаєте за: 6 хв. 19 Жовтня 2025, 6:32
Фото: Віталія Павленка / АрміяInform
Фото: Віталія Павленка / АрміяInform

У перші дні широкомасштабного вторгнення росії в Україну велика кількість цивільних громадян стала на захист України у лавах добровольчих формувань.


Серед них була і медійниця Анастасія Римар, яка сьогодні є лейтенантом ЗСУ.

— Я не бачила для себе іншого вибору. Ми просто приїхали туди, де домовлялись зібратися і почали працювати вже у форматі війни, — згадує вона.

Нині Анастасія Римар, серед іншого, допомагає добровольцям отримати статуси з належними соціальними гарантіями, а також ветеранам війни, у яких інвалідність внаслідок поранень. Про це поспілкувалися з нею в пресцентрі АрміяInform.

— Як відбувається ресоціалізація ветеранів нині? Які служби супроводжують ветерана на цьому шляху? Чи вони ефективні?

— Сьогодні, по-перше, у складі всіх підрозділів працюють служби супроводу. Ці штатні служби були введені за прикладом «Янголів» — патронатної служби Третьої штурмової. Їхній досвід масштабувався на всю армію, але часто реалізація не дотягує до того, що задумувалось. Наприклад, у патронатних службах недостатня кількість штатних посад. І не всі підрозділи хочуть (чи можуть) взяти людей поза штатом, щоб закрити всі потреби.

У системі Міністерства ветеранів є фахівці із супроводу (Уряд дав старт проєкту із запровадження фахівців із супроводу ветеранів по всій Україні торік.  Авт.), які мають супроводжувати людину, що звільняється. Вони допомагають у вирішенні соціальних, юридичних та інших питань. Але нещодавно чула від фахівців із супроводу, що вони щомісяця витрачають мало не тиждень свого робочого часу на звіти — заповнюють купу сторінок, замість того, щоб працювати з ветераном. Через бюрократію реалізація цього проєкту має дещо інакший вигляд, ніж задумувалося.

— Чи готова держава до тієї кількості ветеранів, які зʼявляться після війни чи навіть тих, які повертаються зараз?

— Однозначно не готова. Я би не сказала, що в держави немає розуміння, якою має бути ветеранська політика. Багато процесів намагаються вибудувати системно. Але це все відбувається дуже-дуже повільно і часто спаплюжується виконавцями на місцях.

Виділю у ветеранській політиці дві основні проблеми. Перша — у держави не вистачає спроможностей для закриття базових потреб ветерана. Ми можемо говорити про різні освітні програми, перекваліфікацію тощо, але це не має значення, поки людина не вирішить питання зі своїм здоров’ям. А це питання актуальне для абсолютно всіх людей, які брали участь у бойових діях. Системі охорони здоров’я не вистачає розгалуженої мережі реабілітаційних центрів, щоб закрити базову потребу ветеранів щодо здоров’я. Інша базова потреба — це житло. У будь-якому підрозділі є люди з окупованих територій. Сьогодні їм військова частина забезпечує проживання, а завтра їм немає куди повертатись. Чи готова до цього держава? Звісно, що ні. Без цих базових потреб неможливо рухатись далі.

Друга проблема в тому, що ветеранська сфера тримається на окремих людях. Тобто є люди, які рухають свої напрями багато років, та, на жаль, ми втрачаємо цих людей. Вони гинуть. 17 вересня під час бойового завдання у складі групи спеціального призначення ГУР загинув мій друг Тарас Шпук, який займався ветеранським спортом. У тому, що відбулися Invictus Games, його величезна заслуга. Це в цілому велика втрата для ветеранського спорту…

Фото: Віталія Павленка / АрміяInform
Фото: Віталія Павленка / АрміяInform

— У 2014 році на захист країни першими стали добровольці. Але визнання добробатів було важким та зайняло багато часу. Нова велика хвиля добровольців з’явилася у 2022 році. Чи всі хлопці та дівчата отримали УБД?

— Я дуже добре знаю цю історію з добровольцями. У 2015 році ми з моєю колегою Ганною Демиденко створили громадську організацію «Добровольці». Це була служба соціального забезпечення «Правого Сектору». Ми працювали з людьми, які брали безпосередню участь у бойових діях, але були не оформлені і не могли отримати жодного статусу та жодних соціальних гарантій. Ніякого офіційного статусу не мали ані учасники бойових дій, ані поранені з інвалідністю, ані родини загиблих. Нам знадобилося п’ять років для того, щоб вирішити всі ці питання. Процес був дуже повільний, дуже багато спротиву було в різних органах, у різних кабінетах. Ми провели тисячі різних зустрічей та конференцій, щоб вирішити це надважливе питання. Тільки у 2020 році був ухвалений наш закон про надання статусу УБД для добровольців. Тоді держава визнала, що добровольці з 2014 року — це учасники бойових дій, і для них потрібно передбачити такі ж соціальні гарантії, як і для військовослужбовців. Завдяки цьому УБД нарешті отримали «Да Вінчі» та його бійці, «Госпітальєри» і ще сотні інших добровольців. Я досі дуже пишаюсь, що вдалось цього добитись.

Але чомусь у нас частина чиновників схожа на дурних рибок, у яких пам’ять триває кілька секунд. Коли у 2022 році з’явилась нова хвиля добровольців, для них знову ніхто не передбачив жодної законодавчої бази. І ми знову пішли по тому самому колу — тільки я вже не в «Правому Секторі», а в Третій штурмовій бригаді. Ходили не п’ять років — швидше, але для родин загиблих рік-два чекати статусу — це дуже довго. Ось лише нещодавно ухвалили рішення про те, що одноразова виплата родинам полеглих добровольців має бути така сама, як і родинам військовослужбовців, які загинули.

Сьогодні лишились невирішені питання з поліцією, наприклад. Є спецпідрозділи, де люди брали участь у бойових діях, але були якось криво-косо туди оформлені. Вони по два роки воювали на найгарячіших напрямках, але не мають статусу, бо багато свідків, які брали участь із цими людьми в бойових діях і могли це підтвердити, вже загинули.

— Роботодавці готові брати ветеранів на роботу? Чи сфера діяльності ветерана обмежена колом своїх та мілітарі-сегментом?

— На жаль, частина роботодавців не хоче брати ветеранів. Ветерани, які працюють у Київському обласному центрі підготовки до нацспротиву, до цього встигли походити по різних компаніях. За їхніми словами, найчастіше вони отримували відмову в працевлаштуванні саме через наявний досвід бойових дій.

Великі компанії, які дбають про свою репутацію, бачать, куди рухається держава, і чують, що ветеранська політика — це важливо. Такі роботодавці намагаються побудувати системні програми на кшталт «шляху ветерана». Це потрібно робити, але разом з ветеранами. Тобто треба спочатку взяти ветеранів на роботу і почути, які в них є проблеми. Наразі ветеранські політики, які обговорюють ейчари, чи керівники компаній іноді досить далекі від того, що справді хвилює ветерана.

Фото: Віталія Павленка / АрміяInform
Фото: Віталія Павленка / АрміяInform

— Багато ветеранів пішли на війну раніше, ніж отримали спеціальність. Є окремі освітні програми для ветеранів?

— Для ветеранів сьогодні є багато освітніх програм. Але нерідко ветерани не знають про ці можливості. На жаль, інформування — це одна з найбільших проблем з 2014 року. Десь хтось щось робить, когось кудись набирає, але ветерани чомусь не в курсі.

Є питання і щодо самих освітніх програм. Ми в Київському обласному центрі підготовки населення до національного спротиву нещодавно стикнулися з курсами англійської мови для ветеранів від центру зайнятості. Наші інструктори вирішили підтягнути англійську, бо іноземні журналісти дуже цікавляться підготовкою цивільного населення. Все було добре, допоки ми не дізналися, що на курси може потрапити лише людина з вищою освітою. А ветеранам до 25 років, вони пройшли найгарячіші напрямки та зазнали поранень, проте не встигли здобути вищу освіту.

На жаль, часто умови програм не відповідають контексту, в якому ми живемо. Обов’язкове відвідування є такою поширеною умовою: якщо з будь-яких причин ти перериваєш навчання, то повинен повністю повернути кошти за нього. Але ці програми направлені на ветеранів, у багатьох з яких є проблеми зі здоров’ям. Вони не можуть стовідсотково обіцяти, що пройдуть курс без пропусків через ці проблеми. Треба вдосконалювати бюрократичний механізм, щоб освітні програми були справді відкриті для ветеранів. Зараз не всі вони є такими.

— Чи вдається подолати бар’єр між військовими та цивільними, про який нині говорить суспільство?

— В Україні частина людей живе у війні. Зокрема, й ті, хто не воює безпосередньо. Коли в родині хтось воює або вони причетні до волонтерського руху. Ці люди розуміють, що відбувається в державі. А є частина цивільних, які живуть своїм життям і не хочуть цього розуміти. Між ними є певна прірва. Ідеальні ліки для того, щоб її подолати — це курси підготовки для цивільних. Це я з практики можу гарантувати на 100%. Проходячи курси з нацспротиву і спілкуючись з ветеранами, з безпосередніми учасниками боїв, які вони бачили тільки в новинах, люди дають собі відповіді. Вони починають розуміти військових і ветеранів, чим вони живуть. Вони розуміють їхню мотивацію, переймають цю мотивацію, і бар’єр зникає.

«Підготовка цивільних — це елемент безпеки, без якого ми не виживемо» — офіцер 3-го армійського корпусу Анастасія Римар
«Підготовка цивільних — це елемент безпеки, без якого ми не виживемо» — офіцер 3-го армійського корпусу Анастасія Римар

Я би радила кожному українцю приходити на курси з нацспротиву. У нас є довгі курси, є одноденні, тож з будь-якою роботою можна пройти це навчання, поспілкуватися з інструкторами, які є ветеранами. І зрозуміти, що відбувається в державі. Якщо ми не будемо цього робити, то бар’єр між військовими і цивільними буде тільки збільшуватись, і конфлікт у суспільстві зростатиме. Травму війни має проживати все суспільство разом.

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас у Facebook
@armyinformcomua
Сили оборони зупинили 47 ворожих атак на Покровському напрямку — Генштаб ЗСУ

Сили оборони зупинили 47 ворожих атак на Покровському напрямку — Генштаб ЗСУ

За минулу добу між українськими військами та російськими загарбниками відбулося 223 бойових зіткнення.

Мінус 1000 окупантів — Генштаб ЗСУ оновив бойові втрати рф

Мінус 1000 окупантів — Генштаб ЗСУ оновив бойові втрати рф

Бойові втрати російських окупантів за минулу добу склали 1000 своїх військових та 621 одиниця різної техніки.

Фейк із присмаком гречки: ворожі пропагандисти розганяють інформацію про «продуктові набори для українців»

Фейк із присмаком гречки: ворожі пропагандисти розганяють інформацію про «продуктові набори для українців»

російські пропагандистські ресурси продовжують вигадувати нові способи дискредитації українських військових структур.

Вщерть заповнена зала: прем’єра фільму «Воїни світла: Митці» відбулась у Дніпрі

Вщерть заповнена зала: прем’єра фільму «Воїни світла: Митці» відбулась у Дніпрі

Прем’єрний кінопоказ присвяченої митцям на війні документальної стрічки відбувся у Дніпрі. Її героями стали семеро українських митців та мисткинь, які після початку російської агресії стали до лав Сил оборони України.

«Я 70% просиділа на нульовому поверсі»: ГУР перехопило розмову про параліч роботи підприємств Бєлгорода

«Я 70% просиділа на нульовому поверсі»: ГУР перехопило розмову про параліч роботи підприємств Бєлгорода

Підприємства Бєлгородської області росії фактично зупиняють роботу через постійні повітряні тривоги, а співробітники змушені проводити більшість робочого часу в укриттях , бігаючи туди-сюди під звуки стрілянини.

«Невидимі й безжальні»: прикордонний «Фенікс» спалив пункт управління БПЛА в тилу ворога

«Невидимі й безжальні»: прикордонний «Фенікс» спалив пункт управління БПЛА в тилу ворога

Оператори БПЛА прикордонного підрозділу «Фенікс» продовжують завдавати ударів по окупантах на Купʼянському напрямку, де нещодавно спалили ворожий пункт управління безпілотниками, розташований в тилу противника.

ВАКАНСІЇ

Кухар окремого батальйону сил ТрО

від 20000 до 50000 грн

Дніпро

233 окремий батальйон 128 ОБр Сил ТрО

Медик в ЗСУ (за контрактом)

від 21000 до 61000 грн

Бобровиця

1 відділ Ніжинського РТЦК та СП

Операційна сестра, військовослужбовець

від 20000 до 50000 грн

Дніпро

Військова частина А4615

Інженер БПЛА

від 30000 до 130000 грн

Вся Україна

Ахіллес, 429 ОП БпС

Сапер (робота з БПЛА), військовослужбовець

від 25000 до 125000 грн

Київ, Київська область

--- ---