Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
52-річний старший солдат Анатолій «Батя», ветеран АТО та батько чотирьох дітей, розповів про свій бойовий шлях, зокрема про ризиковану спецоперацію в Торецьку, де він з кулемета прикривав саперів під час підриву будинку з окупантами, за що згодом отримав орден «За мужність».
Про його історію розповіли на сторінці 101-ї ОБрО ГШ ЗСУ.
Анатолій жартує, що на повномасштабну війну отримав «персональне запрошення» — як резервіст першої черги, ще 22 лютого отримав повістку з наказом з’явитися 24-го о 9:00.
Свій позивний «Батя» він отримав у підрозділі. «Іноді доводилося трохи „виховувати“ молодих хлопців, вправляти їм мізки. У такі моменти завжди лунала фраза: „Степанович, ти реально, як мій батя!“. Але згодом більшість дякували», — розповідає він.
Найяскравішим спогадом називає спецоперацію в Торецьку, де точилися жорстокі вуличні бої. «Треба було підірвати будинок на кілька під’їздів із скупченням ворогів. Ризикована спецоперація, але я не вагався. Зранку, при денному світлі, одразу після дощу… Водій, я і двоє саперів на хамері з мінами ТМ рвонули до визначених координат», — згадує «Батя».
Він з башти прикривав кулеметною чергою, поки сапери закладали вибухівку, а також їхній відхід. «На щастя, усе вдалося ідеально. Той підрив суттєво допоміг побратимам. Нас чотирьох нагородили Орденом „За мужність“ III ступеня», — каже він.
Інший епізод стався під Нью-Йорком. «Одного разу… бій був настільки інтенсивний, що аж десять коробів набоїв відстріляли без заміни! Хто в курсі, той розуміє масштаб. Зазвичай після двох коробів обов’язково міняється ствол. Тоді зброя від колосального перевантаження навіть змінила колір — від перегрівання стала рудою», — розповідає воїн.
Є у підрозділу і своя забобона. «Стараємося ніколи не виїжджати другого числа кожного місяця. Все почалося 2 червня — тоді втратили улюблену бронемашину. 2 липня аналогічна прикрість повторилася, а 2 серпня попрощались із хамером. От як не вірити в магічні збіги?».
«Батя» не хоче, щоб його чи інші українські діти ховалися по бомбосховищах. Тому він разом зі старшим сином, який також воює, продовжує нищити ворога.
Як повідомляла АрміяInform, старший бойовий медик Ігор, нагороджений орденом «За мужність» за участь в операції на Кринках, розповів про свою службу на різних напрямках фронту, а також поділився зворушливою історією про те, як уже чотири роки не може зустрітися зі своїм двоюрідним братом — командиром роти Десантно-штурмових військ — через постійні бойові завдання.
