Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Боєць роти вогневої підтримки бригади «Рубіж» на псевдо «Пророк» розповів, що ухвалив рішення піти на війну, щоб його батько міг повернутися додому, і тепер служить в одній роті зі своїм братом.
Про його історію розповіли на сторінці 4 Бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ.
Як зазначається, мотивом «Пророка» стати до лав війська була сім’я. 24 лютого його батько одразу пішов до ТЦК, а молодший брат уже служив. «Пророк» залишився єдиним чоловіком вдома з матір’ю та двома молодшими сестрами.
«З братом ми так вирішили, що треба батька вертати додому. Ось я пішов до брата служити, а батько, згодом, повернувся до сімʼї», — розповідає він.
Війна, за його словами, кардинально змінила стосунки з братом. «Раніше так не спілкувалися, як брат з братом… А зараз є ця братська любов, так скажімо. Спочатку служили разом, навіть на одній позиції, це давало певний спокій. Проте зараз у підрозділі вирішили, що небажано рідним одночасно перебувати на бойових позиціях, тому коли він на позиціях, то я переживаю, і навпаки», — ділиться «Пророк».
Зараз його підрозділ працює на Покровському напрямку. Головна небезпека тут — постійна активність ворожих дронів та авіабомб.
«Вони беруть кількістю, це просто таке м’ясо, яким вони нам „прощупують“ дірки в нашій лінії, і тоді вже туди пробують заїжджати бронею, висаджувати десант, закріплятися і деморалізувати військовослужбовців», — аналізує тактику ворога «Пророк».
Як повідомляла АрміяInform, воїн спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України «Шаманбат» із позивним «Паша», який втратив ногу, наступивши на міну, не лише залишився служити у бойовому підрозділі, а й ставить перед собою надскладні спортивні цілі.
