Розгорнуті механізовані штурми з довгими колонами техніки відійшли в минуле — натомість основною ударною силою стали безпілотники. Вже за пів…
Воїн спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України «Шаманбат» із позивним «Паша», який втратив ногу, наступивши на міну, не лише залишився служити у бойовому підрозділі, а й ставить перед собою надскладні спортивні цілі.
Про його історію незламної волі до життя розповіли на сторінці ГУР МО України.
«Я був завжди патріотично налаштований і знав, що якщо щось почнеться серйозне, то я осторонь не залишусь», — каже розвідник.
Під час однієї з операцій, виконуючи завдання з дорозвідки удвох із побратимом, Паша зазнав важкого поранення. «Коли я наступив на міну, я одразу побачив, що ноги нема, прийняв це одразу, тобто навіть не жалкував. Перше, що я хотів — це вижити», — згадує він.
«Мене врятувало те, що поряд зі мною був, я не побоюсь цього слова, професіонал. Мій товариш наклав мені джгут. І весь час, коли ми відходили, він мене прикривав, мотивував. Він мене не залишив. І буквально останні триста метрів взагалі ніс мене на собі», — розповідає спецпризначенець.
Після лікування та реабілітації Паша вирішив ставити перед собою завдання, кожне з яких має бути складнішим за попереднє. Він уже пробіг на протезі 10 кілометрів на марафоні у Вашингтоні. «Наступне моє завдання — це пробігти півмарафон у 21 кілометр. А потім я хочу піднятися на одну з вершин світу», — ділиться планами воїн.
Він не залишив службу й продовжує виконувати завдання у бойовому підрозділі. «Тим, хто потрапив у таку ж ситуацію, як я, я можу лише порадити: ні в якому разі не опускати руки. Потрібно мотивувати себе і кидати собі виклики», — каже Паша.
Як повідомляла АрміяInform, старший солдат Олександр Чулій, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, поділився історією про запеклі бої в Кураховому, де ворожі дрони-камікадзе за кілька годин перетворили на руїни його позицію. Саме там він усвідомив, що справжній дім — це не стіни, а побратими поруч.
