Про це йдеться у роз’ясненнях Міністерства оборони України. Постанова Кабінету Міністрів України № 768 від 12 червня 2026 року запровадила…
Канадська військова Бріттні Шкі-Гіізіс, яка п’ять років служила танкісткою у своїй країні, а потім навчала українців на «Леопардах», розповіла, як залишила службу, щоб стати на захист України, та як на фронті їй довелося боротися не лише з ворогом, а й зі стереотипами про те, що «жінці не місце в танку».
Про її історію вибору та відваги розповіли на сторінці 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади.
Після п’яти років служби в канадській армії Бріттні у 2023 році прибула до Польщі, де навчала українських військових керуванню Leopard 2. «Я знала: мої знання і досвід потрібні тут, на війні, а не у тренувальному центрі в Канаді. Тож я залишила службу й приїхала в Україну», — згадує вона.
Її перший день на фронті був у складі екіпажу танка Т-80. «У перший день я влучила у ціль — вокзал із ворогом усередині. Я була в захваті», — розповідає Бріттні.
Але романтика швидко змінилася випробуваннями: 19 днів на позиції з нестачею їжі та води. Та найважчим для неї виявилися не побут чи ворог, а упередження.
«Найважче морально — коли мене недооцінюють. Часто чула: „Жінці не місце в танку“. Але я мала п’ять років досвіду, тоді як вони кілька місяців. І ще — постійно нагадували, що я іноземка. Я впевнена, якби я була чоловіком-іноземцем, ставлення було б інше», — каже вона.
Зараз усе інакше: командир їй довіряє. Бріттні змінила фах танкового навідника на пілота FPV-дрона й продовжує воювати на передовій.
На запитання, що для неї означає Україна, вона відповідає коротко: «Свобода».
Як повідомляла АрміяInform, на Покровському напрямку час рахують не днями, а годинами. Завдяки DOT-Chain Defence дрони приходять на фронт у рази швидше: замість тижня на бюрократію — кілька годин на заявку й до семи діб на доставку.
До речі, якщо вам цікаві не тільки історії боїв, але й інший спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
