Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Цьогорічна виставка озброєнь MSPO 2025, що відбулася у польському місті Кельце, вкотре підтвердила свій статус одного з найвпливовіших майданчиків оборонної індустрії Європи.
Протягом чотирьох насичених днів понад 700 компаній з 34 країн представили найновіші технології, системи озброєнь та рішення у сфері безпеки. Серед ключових подій — підписання стратегічних угод, презентації новітніх дронів, раннього попередження та командних літаків, а також дебати про майбутнє обороноздатності Польщі та її партнерів.
У цьому інтерв’ю ми поспілкувалися з військовим експертом Анатолієм Храпчинським, який особисто взяв участь у виставці. Він поділився своїми враженнями, оцінкою представлених технологій та розповів, як подібні заходи формують нову архітектуру безпеки в регіоні. Це була розмова не лише про техніку — а про стратегії, виклики та перспективи, які сьогодні стоять перед оборонною спільнотою.
— Які головні теми та акценти ви би виділили на цьогорічній виставці MSPO 2025?
— Почнемо з того, що практично всі компанії роблять ставку на роботизацію, від наземних платформ до дронів і автономних систем. Це логічний наслідок війни в Україні, яка дала світові зрозуміти, що майбутнє поля бою за машинами, здатними діяти швидше, точніше, і як найголовніше — це зберегти життя особовому складу, людям.
Водночас ми бачимо модернізацію вже наявних видів озброєнь, виробники намагаються адаптувати старі системи під нові реалії, «витиснути максимум» з нинішніх технологій.
Але йдеться й про наявні проблеми. Так, попри десятки гучних презентацій, європейський ринок оборонних технологій і далі залишається фрагментованим.
Немає єдиної стратегії, яка б задавала темп інтеграції чи узгоджувала зусилля різних країн. Це підкреслює головне: Європа, навіть бачачи загрозу у вигляді російських дронів, що залітають на територію Євросоюзу, чи засобів РЕБ, які впливають навіть на навігацію цивільної авіації, усе ще не готова до великої війни й досі розраховує, що вона омине її території.
— Які новітні зразки озброєння та військової техніки були презентовані на нинішньому Експо?
— Чимало насправді цікавих новинок, серед яких варто згадати навіть презентацію українських балістичних ракет — показовий сигнал щодо того, як швидко розвивається наш сектор ОПК. Але, якщо відверто, найбільше уваги було прикуто до рішення у сфері протидії дронам.
Тут і системи виявлення, і різні підходи до перехоплення — від класичних зенітних установок до нових радарних платформ.
Проте саме у сегменті «дрон проти дрона» чи дешевих зенітних ракет, які могли б дати асиметричну відповідь на масові атаки, проривних рішень поки не видно. Це створює відчуття, що Європа все ще дивиться на проблему більше як на концепт, а не як на щоденну реальність, де потрібні дешеві й серійні інструменти.
Щодо засобів РЕБ та РЕР, то тут простежується цікава динаміка: виробники активно шукають нові підходи до придушення каналів управління та комунікацій, розширюють спектр рішень — від мобільних станцій до стаціонарних систем із багатоканальною роботою. Але бракує найважливішого — реальної практики застосування.
У багатьох презентацій гарні технічні характеристики на папері, але без бойового досвіду ці системи залишаються теорією. Саме тут і проявляється ключова різниця між українським battle-tested і європейським «концептуальним», наші рішення пройшли перевірку війною, а західні досі лише готуються до неї.
— Чи було зроблено акцент на безпілотних системах та штучному інтелекті у сфері оборони?
— Безпілотні системи та штучний інтелект цього року звучали як головна тема. Майже кожна країна показувала власні програми розвитку дронів — від легких FPV до важких ударних платформ, які вже намагаються робити автономними. ШІ інтегрують скрізь: у навігацію, розпізнавання цілей, аналіз даних.
Стає очевидно, що без цього будь-яка новинка сприймається як вчорашній день.
До речі, цікаво було подивитись і на підхід до підготовки військових. Симулятори з VR та AR-шоломами дозволяють відпрацьовувати все: від керування технікою до стрибка з парашутом. Це цифрове дублювання війни робить навчання швидшим, дешевшим і безпечнішим. А коли ми відцифрували зброю, виникає ще одна перевага — можливість накопичувати дані, аналізувати сценарії та прогнозувати подальший розвиток бойових дій. Це вже не просто тренажер, а інструмент планування майбутніх операцій.
— Виставка відбувалася в Польщі, отже, напевне, польський оборонний сектор представив якісь цікаві новації? Чи були презентовані спеціальні проєкти для посилення оборони східного флангу НАТО?
— Польські виробники дійсно показали кілька цікавих рішень, особливо щодо захисту кордону. Це як крок у напрямку сучасного бачення війни, де відбувається інтеграція сенсорів, безпілотників і систем моніторингу. Але поки що це лише проєкт на папері.
Реальність залишається простішою, де кордон Польщі з Білоруссю — й досі металевий паркан, який мігранти регулярно розрізають. Тобто між концепцією і практикою все ще величезна відстань.
І тут знову хочу повернутися до старої проблеми фрагментованості європейського ОПК. Якщо у США F-16 від Lockheed Martin чи F-14 від Boeing — це елементи єдиної бойової стратегії, то в Європі ми бачимо десятки компаній, що презентують вузькі рішення без інтеграції в загальну архітектуру. Так, конкуренція приватного сектору — це нормально.
Але тоді виникає запитання щодо ролі держави. Хто визначає, як ці рішення мають складатися в єдину систему управління боєм і захистом східного флангу НАТО? Тому, на мій погляд, без єдиної стратегії будь-які інновації ризикують залишитися локальними експериментами, а не елементами колективної оборони.
— А як був заявлений український контекст? Якщо так, то які ключові експонати чи технології вам запам’яталися?
— Я маю надію, що наступного року Україна зможе виступити більш консолідовано, в єдиному павільйоні, як це робить більшість держав. Бо наразі ми були розкидані між різними асоціаціями та стендами, і навіть відвідувачі не раз говорили, що хотіли б бачити «українську зону» в одному місці.
До речі, тут варто додати і трохи інформаційної дипломатії, простий VR-стенд, де будь-хто міг би зануритися у зруйнований Бахмут чи побачити Бучу після відходу росіян. Це не тільки про зброю, а й про пояснення контексту війни для тих, хто живе далеко від неї.
Якщо ж говорити безпосередньо про експонати, то українська лінійка мала вражаючий вигляд: від важкої техніки й артилерії до крилатих ракет, цілої палітри безпілотних систем і засобів РЕБ та РЕР. Це «бойові технології», які не просто мають ефектний вигляд на виставковому майданчику, а щодня працюють на полі бою. І саме ця різниця між battle-tested та concept-tested робить українську експозицію настільки привабливою для партнерів.
— Які можливості співпраці між Україною та міжнародними партнерами обговорюються на виставці?
— Тут слушно вкотре зауважити, що міжнародний інтерес до українського продукту в оборонній сфері наочно проявився саме в переговорах, польські заводи готові розгортати виробництво компонентів, американські фірми пропонують модернізацію радіоелектроніки, а канадські компанії готові долучитися до вдосконалення наших рішень.
Це вже не просто зацікавленість, а конкретні угоди та дії, які закладають фундамент виробничо-технологічної інтеграції. І головне — переважна більшість підписаних угод має тривалу перспективу, реалізуючи амбітну та відважну концепцію «Build with Ukraine».
— Яку роль відіграє MSPO як платформа для обговорення безпеки в Центрально-Східній Європі на тлі нинішніх загроз?
— Цей майданчик ще раз показав і сильні, і слабкі сторони регіону. З одного боку, ми бачимо десятки компаній і держав, які презентують власні проєкти, але кожен тягне ковдру на себе, і європейський оборонний ринок на сьогодні є фрагментованим, роздрібненим на локальні ініціативи.
З іншого боку, саме такі зустрічі змушують говорити про необхідність єдиного бачення, створення спільної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу та формування справжнього Єдиного оборонного альянсу Європи, де технології інтегруються у спільну архітектуру безпеки.
І якщо на сьогодні це ще дискусії, то маємо надію що завтра вони стануть політичними рішеннями, які перетворять Європу з розпорошеного гравця на цілісний оборонний механізм, готовий до війни, а не лише до виставкових презентацій.
І тут я бачу ключову роль саме України. Ми — країна, яка щодня проходить найжорсткіший іспит війною, ми першими перевели оборонні інновації з рівня концептів у рівень battle-tested. І саме цей досвід може стати тим цементом, що об’єднає європейські розрізнені ініціативи в єдину систему.
Україна здатна задати тон of voice усьому розвитку оборонного комплексу Європи — від дронів і РЕБ до важкої техніки й логістики. Наші рішення вже показали ефективність на фронті, і тепер вони можуть стати основою для формування Єдиного оборонного альянсу, в якому Європа перестане лише говорити про готовність до війни, а справді буде готовою.
