Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Кремлівська фабрика фейків не втомлюється шукати «сенсаційні сюжети», які мали б показати українських військових у ролі «монстрів».
Цього разу вигадали чергову абсурдну історію: нібито Збройні Сили України скидають із дронів заміновані м’які іграшки на територію одного з тимчасово окупованих сіл Харківщини.
А щоб абсурд мав масштабніший вигляд, «сюжет» розширили — начебто українські військові мінують іграшки ще й на Донбасі та навіть у Курській області рф. Звісно, жодних доказів цим заявам не надали.
Бо й дати їх неможливо — так само, як неможливо довести, що Дід Мороз із росії насправді спецагент ГРУ.
Реальність проти «вигадок»
Факти говорять протилежне:
- ЗСУ ведуть війну з російськими окупантами, а не з дитячими іграшками.
- російська пропаганда вкотре намагається дискредитувати українських військових, створюючи в очах власного населення образ «звірів».
- Подібні історії вигадують, щоб виправдати затягування війни, відвернути увагу від власних воєнних злочинів та підживлювати ненависть до України.
Хто ж насправді мінує
Якщо вже говорити про мінування і побутові предмети, то прикладів з «російським авторством» більш ніж достатньо.
На визволених територіях Харківщини, Херсонщини, Київщини неодноразово фіксувалися випадки, коли саме російські військові залишали після себе заміновані:
- приватні будинки,
- двори,
- дитячі майданчики,
- побутові речі.
Жертвами цього ставали саме цивільні мешканці, які поверталися додому після окупації.
Отже, якщо хтось і асоціюється з «пастками в буденних предметах» — то це російська армія, а не Збройні Сили України.
Чому цей фейк небезпечний
Подібні вигадки працюють не лише на внутрішню аудиторію росіян, а й запускаються в міжнародний інформаційний простір. Їхня мета очевидна:
- створити картинку «обидві сторони однакові»,
- знизити підтримку України серед партнерів,
- знівелювати злочини рф проти цивільного населення.
Але правда вперта: світ бачив Бучу, Ізюм, Маріуполь, і жоден «мінований зайчик» не перекриє масштабу справжніх російських воєнних злочинів.
Дитячі казочки проти дорослої реальності
Історія про «заміновані м’які іграшки» — черговий приклад російського абсурду, який існує лише в телеграм-каналах, але ніяк не у світі фактів.
Українські військові боронять свою землю від окупанта, тоді як російські «оповідачі» влаштовують марафон вигадок, намагаючись приховати правду.
І якщо російська пропаганда продовжить у тому ж дусі, то скоро ми почуємо й про «бойових плюшевих ведмедиків НАТО».
