Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
На третьому форумі з тактичної медицини говорили про вивчення та впровадження досвіду і те, як це може підсилити і бойових медиків, і Сили оборони України, і загалом державу; як один випадок на тактичному рівні може стати носієм стратегічних змін.
Як ми вже писали, у центрі уваги учасників форуму стала систематизація підходу до збору, вивчення та впровадження бойового досвіду, який сьогодні здобувають Сили оборони України. Учасники заходу обговорили ключові уроки, винесені з реального бойового досвіду, практики, які допомагають рятувати життя на фронті, й особливу увагу приділили необхідності навчатися на своєму досвіді швидко та ефективно.
АрміяInform зібрала кілька ключових, на нашу думку, цитат від спікерів форуму.
Андрій Шувалов, директор Фонду Сергія Притули:
— Цей форум з тактичної медицини важливо не просто провести — важливо почути, проаналізувати, поширити далі.
Зараз доволі багато різних форумів проводять: про стратегію, планування, методологію OKR тощо… Але про яку стратегію і довгострокові плани можна говорити, якщо ви (бойові медики. — Ред.) маєте ухвалювати рішення в конкретну хвилину… І від цього залежить життя людини. Такого досвіду, який є у вас, — немає в людей у жодній іншій країні світу.
Сергій Притула, засновник Фонду Сергія Притули:
— У час, коли все на фронті є розхідним матеріалом — дрони, пікапи тощо — ви робите все, щоби ним (розхідним матеріалом. — Ред.) не було людське життя, яке має залишатися безцінним… Я щиро переконаний, що такої експертизи надання пораненим військовим в умовах ведення сучасної війни, як мають українські бойові медики та інструктори, не має ніхто у світі. І як свого часу ви «заглядали в рота» канадським, американським чи британським інструкторам, так зараз на різних міжнародних форумах бельгійці, німці, шведи вже дивляться на вас і ваш досвід та переймають його…
Цього року, дасть Боже, з-під крила нашого фонду з’явиться Військова школа, де одним із профільних напрямів роботи буде саме такмед, щоби ще більше поглиблювати нашу співпрацю та прокачувати ваші скіли, рятувати ще більше життів українських військових.
Олексій Михайлов, керівник напряму LL-відділу такмеду Благодійного фонду Сергія Притули:
— Досвід — найкращий учитель. І тому завдання цього форуму — поширювати досвід, на якому можна вчитися. А з переходом на корпусну систему процес вивчення і впровадження досвіду лише інтенсифікується.
Щоб підсилити цей процес, сьогодні на форумі разом з Генеральним штабом та Командуванням Медичних сил ми оголошуємо про створення спільноти ВВД в тактичній медицині, котра й буде оцінювати та аналізувати досвід у цій царині. Так ми допоможемо КМС звернути увагу на питання та проблеми, що є найбільш актуальними саме на думку людей, на яких ці зміни будуть спрямовані.
Павло Мусієнко, керівник аналітичного департаменту центру передового досвіду «Боривітер»:
— Уявімо ситуацію: навесні 2023 року під час форсування водної перешкоди внаслідок ворожого артилерійського обстрілу в сірій зоні поранень зазнає 70% особового складу підрозділу Сил оборони України. На понад 50 комбатантів було два бойових медики із цивільним досвідом роботи на «швидкій». На етапі планування операції розрахували до 30% втрат, запаси медичних ресурсів відповідні.
Під час планування операції спеціального MEDEVAC-плану для води немає, але медик дружнього підрозділу на горизонтальних зв’язках викликався віддалено супроводжувати медиків загону на випадок непередбачуваних ситуацій. Це стане вирішальним чинником під час бою. Евакуація поранених почалася в умовах браку засобів: недостатньо плавзасобів, проблеми зі зв’язком, із собою немає запасів крові, тому час на евакуацію обмежений.
За будь-яких інших умов ця операція приречена на колапс. Але завдяки підготовці та злагодженим діям медиків, координації із суміжниками, яку забезпечив побратим на горизонтальних зв’язках, поранені були евакуйовані в межах «золотої години», до медичних закладів усі доставлені живими.
Ця історія не про помилки чи рятівну імпровізацію. Вона про те, як тактичний досвід формує стратегічні зміни. Знання, здобуті ціною крові, зберігають життя інших, а одна людина може відіграти ключову роль. Ми хочемо, щоб таких історій було більше, тому займаємося розбудовою аналітичного досвіду.
Богдан Вільчинський, Центр масштабування технологічних рішень:
— Нині в підрозділах відсутні посади офіцерів, які відповідають за вивчення і впровадження досвіду — їх лише мають впроваджувати до рівня батальйону, а от роти — уже під питанням. Хоча процеси з ВВД вже впроваджені в програму базової військової підготовки.
Але нам важливо навчитися культурі поширення досвіду, наразі триває тестування порталу ВВД, братимуть участь Десантно-штурмові війська. Ми також думали і над інтеграцією з Армія+, але є технічні питання, котрі потребують вирішення.
Владислав Чумаченко, засновник і керівник добровольчого підрозділу «Тактична Медицина Північ»:
— На нас зараз дивиться весь світ — і ми маємо бути відповідальними. І кожен з нас має нести відповідальність за те, що ми показуємо «вестернам». Сам собою бойовий досвід нічого не важить — важить те, що ви зробите із цим досвідом, коли його переживете; пропрацюєте його чи ні, поставите щось під сумнів чи ні.
Вікторія Ковач, начальник медичного відділу 3-го армійського корпусу:
— Тренд вивчення і впровадження військового досвіду починає набирати нових обертів, і нам зараз важливо не втратити знання, щоб система не просіла.
Серед ризиків, котрі хотіла б озвучити, коли йдеться про ВВД, — це, зокрема, достовірність даних, бо часто підлеглі можуть просто збирати «комфортну» інформацію для командира. Також можна виокремити і формальність процедури, коли демонструється не проблема, а відбувається пошук винних. Страх говорити про помилку — медики часто бояться озвучувати свої помилки, хоча люблять говорити про приємне. А ще поплічництво, типу «не здати побратима». Ну і ще дві загрозливі цитати: «всі вижили, тому не варто рухати історію» і «хтось помер, уже із цим нічого не зробиш».
Вивчення і впровадження досвіду — це кінцевий результат успіху на полі бою, який забезпечується спроможним виконувати бойове завдання військовослужбовцем і поінформованим командиром, який знає правду. Бо жити в ілюзії нам досить неефективно з точки зору ведення війни на власній території.
