Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Російські Telegram-канали, як завжди, намагаються витягнути з рукава черговий «сенсаційний козир».
Цього разу — нібито український військовий розстріляв беззбройну жінку поблизу Родинського на Покровському напрямку. Картинка подана «по класиці»: розмиті кадри, трагічний сюжет і, звісно, пальцем — у бік України.
Правда на відео: біла повʼязка та російський акцент
Та деталі, як завжди, руйнують легенду. На відео чітко видно: стріляє не український захисник, а російський військовослужбовець із білою пов’язкою на руці. Саме він відкриває вогонь по цивільній жінці, підходить до жертви, перевіряє тіло й поспіхом утікає. Тобто класика жанру: вбивство, зафіксоване на камеру, щоб потім можна було зліпити черговий фейковий сюжет.
Розслідування триває
Українські правоохоронці вже відкрили провадження за фактом воєнного злочину. Проводяться невідкладні слідчі дії, щоб ідентифікувати конкретного російського військового та довести його злочин до суду. І, на відміну від російської пропаганди, яка живе вигадками, тут працюють реальні докази, експертизи й факти.
Серійна фабрика брехні
Цей випадок — не поодинокий. Окупанти вже не вперше знімають на камеру власні розстріли цивільних, щоб пізніше видати їх за «злочини українців». Сценарій завжди один і той самий: звірство російських військових, відео без джерела, підпис — «це зробили ЗСУ». Примітивно, але розраховано на тих, хто готовий вірити в усе, що транслює кремлівський телевізор.
Іронія моменту
Насправді ці спроби викликають навіть не обурення, а саркастичну посмішку. росія вкотре сама документує власні воєнні злочини, а потім намагається повісити їх на Україну. І щоразу закінчується однаково: фейк розсипається, правда звучить голосніше, а довіра до російських «вкидів» падає нижче плінтуса.
Замість того, щоб приховати свої злочини, росіяни стають їхніми ж головними режисерами та операторами. А світ вкотре бачить справжнє обличчя агресора — не в міфах пропаганди, а в кадрах, які вони самі й знімають.
