«Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла ініціятива, бистрий…
«Я понад пів року прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я воює в ЗСУ, тому навіть не думаю про те, щоб «косити», — так 48-річний молодший сержант Вадим пояснює свою непохитну мотивацію захищати Україну.
Про унікальний досвід і бойовий шлях бійця розповіли на сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Вадим родом із невеликого села на Харківщині, за 22 кілометри від кордону. «24 лютого вранці ми прокинулися вже в окупації», — згадує він. Через його село кілька тижнів безперервно йшли колони російської техніки.
«Частина поліцейських перейшла на бік росіян, тому окупанти одразу отримали списки всіх, хто їх цікавив. У першу чергу затримували учасників АТО», — розповідає боєць. Але місцеві не опускали рук: зварювали протитанкові «їжаки» та розкидали їх по дорогах, проколюючи шини російській техніці. Призначеного окупантами гауляйтера згодом підірвали в машині.
Після визволення села Вадим пройшов ВЛК і потрапив до мінометної батареї 128-ї бригади, ставши навідником 120-мм міномета. «Багато разів виїжджав на позиції, стріляв по ворогу й сам потрапляв під обстріли. Одного разу нас серйозно накрили, весь розрахунок зазнав поранень та важких контузій», — згадує він.
Після лікування повернувся у стрій і зараз працює з операторами БПЛА.
Майже вся його родина воює: молодший брат — піхотинець на Покровському напрямку, у ЗСУ служать також два племінники і племінниця.
«Я знаю — ця війна не закінчиться без мене, тому навіть не думаю, щоб якось „косити“ чи йти в СЗЧ…» — підсумовує він.
Як повідомляла АрміяInform, старшому солдату Денису Лисенку з 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, який пораненим 18 днів утримував свою позицію, відбиваючи численні ворожі штурми, присвоєно почесне звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
