Від самого початку широкомасштабного вторгнення «Яструби» ефективно й ефектно б’ють окупантів на сході та півдні України, застосовуючи широкий спектр безпілотних літальних апаратів — від…
«Це було за тебе, і сподіваюсь, ти це бачив», — з такими словами зенітник Володимир згадує момент, коли його бойова обслуга збила ворожий Су-24МР ракетою, на якій він написав «За Артура Батія. Справжнього козака», помстившись за смерть свого друга.
Про історію воїна, на рахунку якого — три десятки знищених повітряних цілей, розповіли на сторінці повітряного командування «Захід» Повітряних Сил ЗС України.
До війни Володимир був студентом, мріяв стати військовим, але не склалося. Коли росіяни почали захоплювати схід України у 2014 році, а його рідні були змушені покинути Донецьк, рішення стало очевидним. З 2020-го він — офіцер ЗСУ.
Двадцять четвертого лютого 2022 року о 5:30 ранку його бойова обслуга ЗРК «Бук М1» збила першу ціль. «Ми перебували на бойовому чергуванні в Донецькій області. Небо стало червоним від спалахів, ворог — повсюди. Але страху не було. Лише зосередженість», — згадує він.
З того часу його екіпаж знищив три десятки повітряних цілей: літаки, гвинтокрил, крилату ракету та безпілотники. Найважчими, за його словами, були перші дні війни: «Велика інтенсивність роботи, майже безперервно працювали. Спали іноді по 2-3 години на добу».
Та найпам’ятнішим став той самий постріл у березні 2023-го. «Тоді я отримав сумну звістку про загибель свого друга Артура Батія… Він загинув від мінометного обстрілу ворога, — розповідає зенітник. — Перед бойовою роботою я підписав ракету «За Артура Батія. Справжнього козака» і ми виїхали на «полювання». Після ураження цілі я поглянув у небо і перша думка була «я зробив все, що міг. Це було за тебе, і сподіваюсь, ти це бачив».
За героїзм та високі результати Володимир нагороджений орденами «За мужність» другого і третього ступенів, Медаллю «За військову службу Україні», а також Нагрудним знаком Збройних Сил України «За знищення ворожої авіаційної техніки». На запитання про мрію після перемоги відповідає так: «Мабуть, просто поїду в Крим. Побачити ті місця, де колись гуляв із батьками. Хочу відчути, що ми вистояли і повернули своє».
Як повідомляє АрміяInform, інструктор з такмеду ССО з позивним «Ден», попри тяжкі поранення обох ніг, зберіг холодну голову — і сам координував побратимів, які рятували його просто під вогнем.
До речі, якщо вас цікавить спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform
