Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Колишня слідча з Донецька Анна «Сова» Шидловська, яка у вільний час «воювала» у кланових боях у комп’ютерній грі, сьогодні допомагає наводити реальну українську артилерію на ворога, руйнуючи міф про «проросійський» Донбас.
Про свій шлях від юності в Донецьку до служби у полку «Дніпро-1» бригади «Лють» вона розповіла у публікації на сторінці підрозділу.
Анна, яка служить Україні вже 15 років, з болем реагує на стереотипи про своє рідне місто. «Мені образливо чути, коли говорять, що Донецьк завжди був проросійським. Це не так. Згадайте Євро-2012, ультрас „Шахтаря“, які співали „Червону руту“. Подивіться на мене, я з Донецька, я б’юся за Україну», — говорить «Сова».
Її шлях у правоохоронних органах почався ще до 2014 року. Згодом вона звільнилася, переїхала до Дніпра, де й зустріла повномасштабне вторгнення. «Мені зателефонувала подруга та сказала, що почалася війна. Я, звісно, не повірила, кажу — війна триває з 2014 року. Та коли відкрила вікно і почула вибухи, тоді вже все зрозуміла», — згадує вона.
Анна вирішила повернутися на службу до поліції, але їй «хотілося чогось більшого, хотілося самій нищити ворога». Тому вона написала рапорт на переведення до бригади «Лють».
«Я, мабуть, якась неправильна дівчина: коли була юною — постійно грала в танки. «У мене кланові бої, не чіпайте мене», — говорила я, — розповідає вона про своє хобі. — Тому й підрозділ обрала не просто так. Коли прийшла на співбесіду, на мене подивилися і кажуть: «Ти розумієш, там важкі снаряди, вони важать як ти сама». Кажу: «Так, розумію, але мене це не лякає».
Сьогодні Анна — топогеодезистка. Її робочий інструмент — перископічна артилерійська бусоль. «Я допомагаю зорієнтувати гармату в напрямку ворога. Це спеціальний, дуже точний прилад… такий собі крутий суперкомпас», — пояснює «Сова».
Вона переконана, що кожен має за що воювати. «Дім, родина, власна гідність і свобода. Для мене найбільшою мотивацією є захист можливості жити в своїй країні, маючи свою гідність», — стверджує Анна. І коли настане перемога, вона точно знає, куди поїде в першу чергу: «Я дуже хочу на море. Спершу — до Бердянська, а потім і до Криму».
Як повідомляла АрміяInform, протягом одного дня артилерійський розрахунок 128-ї гірсько-штурмової бригади зі звичайної стрілецької зброї знищив 10 ворожих FPV-дронів та чотири ударні безпілотники типу «Молнія», відбивши масовану атаку, яка тривала з ранку до сутінків.
