Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
Операційна медсестра Надія «Мама» Яріш, яка, вирвавшись з оточеного Маріуполя, добровільно повернулася туди гелікоптером, пройшла пекло «Азовсталі» та полону в Оленівці, а після звільнення приєдналася до лав бригади «Азов» разом зі своїм сином.
Про її неймовірний бойовий шлях розповіли на сторінці 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов».
24 лютого 2022 року Надія зустріла в госпіталі у Маріуполі. Супроводжуючи важкопоранену, їй вдалося евакуюватися до Дніпра. Командир наказав залишитися там.
«Але я вирішила, що все одно повернуся. Там залишилися всі мої підлеглі, усі мої друзі… Я відчувала себе дезертиркою, яка просто втекла», — згадує «Мама».
Вона була єдиною з усього евакуйованого персоналу, хто зголосився повернутися. 31 березня вона прибула гелікоптером у вже оточене місто. Перше, що її вразило на «Азовсталі», — не відчай, а неймовірна сила духу.
«Це лежали хлопці, які жартували між собою. Все було чисто», — розповідає вона.
Надія пригадує Великдень в укритті:
«Повар із „Азова“ прийшов і сказав: „Мені ось дали хлібину“. Це була велика кругла хлібина. Він стояв і плакав, бо не розумів, як її поділити на 350 поранених», — каже медсестра.
Тоді вони порізали хліб на крихітні шматочки, і кожен отримав по п’ять кубиків і ложці цукру — це була їхня святкова паска.
Після наказу про вихід з «Азовсталі» вона потрапила в полон до Оленівської колонії. За спілкування українською її на 41 день кинули до карцеру. Вона також стала свідком теракту в Оленівці.
«Ми чули вибухи, неймовірні крики, автоматні черги. Це було дуже страшно, — згадує „Мама“. — З 11-ї вечора до 6-ї ранку вони взагалі не вивозили поранених — просто дивилися й не надавали допомогу».
Після звільнення з полону вона без вагань вирішила приєднатися до «Азову».
«Я йому сказала: „Синок, пішли в „Азов““. Він моментально відповів: „Пішли“», — розповідає вона. Зараз Надія — операційна сестра в бригаді, а її син — водій медичного евакуаційного автомобіля.
«Якби мені довелося пройти цей шлях по-новому, я б зробила це так само — з гідністю», — підсумовує вона.
Як повідомляла АрміяInform, під час зачистки ворожих позицій боєць Князівської бригади Олександр, гукаючи свій пост «Плотва», отримав несподівану відповідь від окупанта, який виявився теж «Плотвой», що ледь не коштувало українцю життя.
