Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
На країни Балтії більшовицький уряд, який перебував у критичному становищі, вирішив «наступати» мирними пропозиціями.
Це сталося лише за кілька днів після того, як 26 серпня 1919 року Естонія, Латвія, Литва, Друга Польська Республіка та лідери Білого руху Юденич і Бермондт-Авалов домовилися про спільні військові дії проти радянської росії.
31 серпня рсфрр запропонувала мирні переговори Естонії. 11 вересня мир було запропоновано також Латвії, Литві та Фінляндії. Радянська росія запропонувала визнати незалежність цих країн, чого ще не зробили ані держави Антанти, ані лідери білого руху.
14 та 15 вересня 1919 року в Таллінні відбулася конференція за участю прем’єр-міністрів та міністрів закордонних справ Фінляндії, Естонії та Латвії, а також представників Литви. Країни домовилися, що переговори з радянською стороною будуть вести спільно, хоча радянська росія наполягала на окремих переговорах. Конкретного рішення про початок переговорів ухвалити не вдалося. Тому естонська делегація 18 вересня залишила мирні переговори, розпочаті з радянською делегацією в Пскові 17 вересня.
З 29 вересня по 1 жовтня в Тарту знову відбулася конференція прем’єр-міністрів та міністрів закордонних справ, на якій країни зобов’язалися не розпочинати окремих переговорів з радянською стороною.
Ситуація на фронтах громадянської війни, що тривала в росії, швидко змінювалася. До кінця листопада червона армія розгромила Колчака, Денікіна та Юденича. 10 листопада представники Естонії, Латвії та Литви знову зустрілися в Тарту. Естонія хотіла негайно розпочати прямі мирні переговори з радянською росією, що і сталося 17 листопада. 19 листопада рсфрр підписала угоду з Естонією, Латвією та Литвою про обмін військовополоненими.
Попри негативну позицію Антанти, 5 грудня в Тарту розпочався черговий раунд переговорів між радянською росією та Естонією, за підсумками яких 31 грудня було укладено перемир’я.
А вже 2 лютого 1920 року на мирній конференції в Тарту глави делегацій Естонії — Яан Поска, та рсфрр — Адольф Йоффе підписали договір, за яким радянська росія відмовилась від будь-яких прав на Естонію та де-юре визнала Естонську Республіку. Це був перший міжнародний мирний договір, укладений більшовиками. Угоду було ратифіковано вцвк рсфрр вже 5 лютого 1920 року, а Установчі збори Естонської Республіки її ратифікували 13 лютого того ж року.
Згідно з договором сторони визнали міждержавний кордон і зобов’язались не допускати на своїй території діяльності ворожих до іншої країни сил. Естонці, які проживали в рсфрр, та росіяни в Естонії отримували можливість повернутись на батьківщину.
За Тартуським договором Естонія звільнялась від будь-яких зобов’язань перед радянською росією, від боргових та інших зобов’язань перед Російською імперією. рсфрр передавала Естонії частину золотого запасу Російської імперії у розмірі 11,6 тонни золота (15 мільйонів рублів золотом), а також певне рухоме й нерухоме майно, що належало російській казні. Естонія отримувала право на лісову концесію на території рсфрр площею 1 мільйон десятин.
Водночас Естонія відмовлялася від будь-якої компенсації з боку росії за будь-які збитки, спричинені воєнними діями на території Естонії, відмовлялася від будь-яких економічних претензій до росії, які могли б виникнути внаслідок колишньої присутності Естонії у складі росії та надавала росії широкі економічні привілеї, зокрема, звільнення транзиту від митних зборів та практично екстериторіальні права в естонських портах.
Проте Тартуський договір більшовики одразу не вважали за потрібне виконувати. Ленін казав: «ця поступка не назавжди». Він був упевнений, що місцеві робітники все одно скинуть естонський уряд і створять радянську Естонію. Але цього не сталося.
Ціла низка пунктів договору так і залишилася «на папері». Наприклад, музейні колекції Тартуського університету донині не повернуті з Воронежа, повернення естонців на батьківщину було перерване, дозволені концесії (наприклад, щодо лісу) не надані, змішані комісії не вирішували жодних суперечок.
У 1940–1941 та 1944–1991 роках, в порушення договору, Естонія була окупована радянським союзом. А частина території, наданої Естонії за Тартуським договором, досі залишається під контролем росії.
