Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
Російська пропаганда знову вирішила здути пил з шаблонного сценарію: якщо вдарили по цивільному — скажи, що це був «пункт розміщення ЗСУ».
І нехай навіть зруйнований будинок виглядає як типовий приватний сектор, а в загиблих — немає жодного військового жетона, головне вчасно викласти фейк у Тelegram.
Так сталося і з Прилуками. Після удару по місту, що стався 5 червня, кремлівські канали одразу почали волати про нібито знищення «місцевого ТЦК» і «пункту розміщення ЗСУ». За їхньою логікою, очевидно, будь-який дім із супутниковою тарілкою — це стратегічний штаб, а ліжечко для немовляти — прикриття для ППО.
Реальність, яка їм нецікава
Але реальність — не скріншот з анонімного каналу. Реальність — це житловий будинок, у який влучив дрон-камікадзе. Будинок, у якому жила родина начальника місцевої пожежної частини. У момент удару сам рятувальник перебував на службі, розгрібаючи наслідки попереднього обстрілу. А вдома залишались його найдорожчі — дружина, донька-поліцейська та її однорічна дитина. Вони загинули.
Усього внаслідок атаки на Прилуки загинули п’ятеро людей. Серед них — двоє жінок і дитина. Ще восьмеро — поранені. Жодного військового об’єкта, жодного «ТЦК». Але для російських пропагандистів це дрібниці. Бо якщо правду не можна використати — її треба замінити.
Замість відповідальності — димова завіса фейків
Цинічні інформаційні вкиди — це не просто спроба щось «пояснити» власним громадянам. Це частина широкої стратегії уникнення відповідальності. Ворог розуміє: обстріл цивільного населення — це воєнний злочин. Але замість каяття чи бодай мовчання, він озброюється новим Telegram-постом і традиційним «там стояли ЗСУ».
Російська пропаганда — це, вочевидь, єдиний підрозділ, що працює цілодобово без втрат. У них завжди напоготові потрібна картинка, ілюзія доказів і стара-нова пісня про «українських націоналістів, що ховаються за спинами мирних». Щоправда, ця пісня вже давно звучить як фонова музика в крематорії.
Ні, це не обʼєкт. Це дім. І це злочин.
Поки російські фейки намагаються розмалювати чорне в сіре, українці бачать все на власні очі. І ховають своїх. Не солдатів — а матерів, дітей, цивільних, які просто хотіли жити. Не в «пункті базування» — а в себе вдома.
Не обманюйтесь, коли вам кажуть, що російська ракета «влучила туди, куди треба». Її мета — страх і смерть. І якщо хтось досі вірить, що дрон бачив на даху координати військової частини — він або співучасник, або завзятий глядач російського ТБ.
Висновок один: кремлівська ракета правди не розібʼє
Правда не горить. Вона залишається навіть після диму, уламків і втрат. І коли черговий фейк намагатиметься прикрити черговий злочин — не мовчи. Бо правда — єдина зброя, якої ворог насправді боїться.
