Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
28 червня 1914 року в Сараєві сербський студент Гаврило Принцип убив ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця австро-угорського престолу. Студент був членом організації «Млада Босна», метою якої було об’єднання всіх південних слов’ян та визнання їхньої незалежності від Австро-Угорської імперії.
Після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда Австро-Угорська імперія виставила ультиматум Королівству Сербія. Серби, спираючись на підтримку російської імперії, розпочали мобілізацію. 28 липня Австро-Угорська імперія оголосила війну. Спочатку російська імперія планувала часткову мобілізацію, спрямовану на австро-угорський кордон, але вже 31 липня розпочала мобілізацію повну.
Вже за кілька днів горіла вся Європа. Розпочалася Перша світова війна.
Країни Антанти — військово-політичної коаліції, до якої входили Велика Британія, Французька республіка і російська імперія, вже 5 вересня 1914 року в Лондоні підписали тристоронню угоду про неукладення сепаратного мирного договору у поточній війні та узгодження дій при укладенні мирного договору по її закінченні.
Сепаратний мир — це мирний договір або перемир’я, що укладаються з противником однією з держав, що входить до коаліції країн, які ведуть війну, без відома чи згоди своїх союзників.
Антанті в Першій світовій війні протистояв спершу Троїстий, а згодом Четверний союз. Ця коаліція була створена ще 7 жовтня 1879 року, коли Австро-Угорщина і Німеччина домовилися про спільні дії у випадку нападу росії на когось із них. Власне, і угода про неукладення сепаратного миру була націлена насамперед на росію — щоб вона не «зіскочила» чи не «перевзулася» у найвідповідальніший момент. Адже так неодноразово вже траплялося.
«Це ж було вже»: як у XVII столітті ділили Україну без України
Ручатися за російську імперію не міг ніхто в світі, але використати її майже необмежений людський ресурс дуже хотілося…
Й історія знову продемонструвала, що побоювання Антанти мали сенс. Розпочавши війну, росія опинилася в надзвичайно скрутному становищі: попри те, що сировини і «гарматного м’яса» вистачало, — економічна відсталість, слабкість промисловості, розлад транспорту, плутанина та злочинні крадіжки чиновників не дозволяли їх використати з користю. Через безпорадність державного апарату й колапс економіки вибухнула революція, яке знесла спершу царський, а потім і тимчасовий російський уряд. Більшовики, прийшовши до влади, не вагаючись підписали з державами Четверного союзу сепаратний мир.
Брест-Литовська мирна угода від 3 березня 1918 року зафіксувала поразку росії та вихід її з Першої світової війни. Водночас вона порушила угоду між країнами Антанти від 5 вересня 1914 року, згідно з якою держави зобов’язувалися не укладати в поточній війні миру з ворогом окремо від своїх союзників.
