Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
«Не робіть героїв із полонених!» — цинічно заявив кремлівський пропагандист Олександр Сладков після обміну «1000 на 1000». Його слова оголили контраст: для України полонений — герой, для росії — ганьба.
Про цю фундаментальну гуманістичну різницю йдеться у публікації в соціальному проєкті «Хочу жить», ініційованому Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими спільно з ГУР МО України.
Російська пропаганда вже третій рік поспіль забиває в голови своїм громадянам одну й ту саму тезу: потрапити в полон — ганьба. Російський солдат, за цим наративом, «має підірвати себе гранатою, але не здатися». Якщо ж здався — то він більше не солдат, не людина, а тінь, яку не варто ні зустрічати, ні підтримувати.
Це не просто хворобливі фантазії окремих пропагандистів — це системна позиція держави. У проєкті «Хочу жить» наголошують: попри те, що кількість російських військових, які пройшли через полон, уже перевищує число живих ветеранів Другої світової, володимир путін жодного разу не зустрівся з жодним із них. У його промовах — жодного слова про полонених. Міноборони рф досі не створило навіть окремого органу, який би опікувався цими людьми чи їхніми родинами.
Російське суспільство — так само глухе й сліпе. Жодної публічної акції на підтримку військовополонених. Жодного маршу, пікету чи флешмобу. У російському інформпросторі ці люди не існують. У кращому разі — короткі кадри з обміну, які одразу ж стирає колективна амнезія.
Якщо російський солдат не підірвав себе, а «насмілився вижити» — він більше не вартує навіть екрану телевізора.
Інша справа — Україна. Тут цінують життя, стійкість і взаємну підтримку. Кожен обмін — це подія національного масштабу. Люди виходять на узбіччя доріг, щоб бодай на мить побачити автобуси зі звільненими. У реабілітаційних центрах їх зустрічають рідні, побратими й незнайомці. Після відновлення вони повертаються додому як герої — бо боролися за Україну, бо пройшли через пекло і вистояли, бо всі ми знаємо, що таке російський ГУЛАГ і як там обходяться з людьми.
Як повідомляла АрміяInform, попри заяви російської пропаганди про те, що в українському полоні нібито вже немає російських військовослужбовців або їх «не більше 200», реальність зовсім інша. Насправді в Україні утримуються тисячі російських військовополонених, багато з яких мають серйозні поранення та важкі захворювання, включаючи СНІД, гепатити, діабет та психічні розлади.
