У Харкові викрито злочинну групу з 13 осіб, до якої входили посадовці медико-соціальних експертних комісій та їхні спільники. Суд визнав…
«У цивільному житті я професійно танцював бальні танці... потім виявляється, що з кулеметом може працювати і танцівник», — з легкою іронією розповідає про свій незвичайний шлях молодший лейтенант Сергій Назаренко. Сьогодні він — офіцер одного з елітних загонів спеціального призначення Національної гвардії України, а до повномасштабного вторгнення його життя було пов’язане з паркетом та хореографією.
Про свій бойовий шлях, мотивацію та важливість підтримки ветеранів Сергій Назаренко розповів на сторінці Центру спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України.
Сергій Назаренко потрапив до лав «Омеги» наприкінці 2023 — на початку 2024 року. Його головним поштовхом стало бажання проходити службу в одному з найкращих спецпідрозділів України. До цього, з початком повномасштабного вторгнення, він був у добровольчому формуванні, а згодом — у Силах територіальної оборони.
«Потрапити в спецпідрозділ — це вже досягнення, тому що відбір досить сильний, жорсткий», — зазначає він. Сергій підкреслює, що бойова група — це «своєрідна сім’я, де дійсно ти знаєш все один про одного… і твої побратими… твій командир групи, вони всіляко допомагають тобі стати частиною цієї родини.»
Цікаво, що у цивільному житті Сергій професійно займався бальними танцями. «Співвідношення спецпідрозділу і бальних танців воно трошки не в’яжеться… всі звикли там займатися боротьбою, боксом… а тут приходить і бальні танці… Але потім виявляється, що з кулеметом може працювати і танцівник,» — посміхається він.
Перший бойовий вихід з групою для Сергія відбувся на Запорізькому напрямку — це був штурм ворожих позицій в окопах біля Малої Токмачки та Вербового. Він зізнається, що до цього таких близьких контактів з ворогом у нього не було.
«Звичайно, ти трохи переживаєш… але ти переживаєш… не за себе якось, а ти переживаєш за те, щоби виконати завдання, щоби не підвести групу, щоб група виконала завдання, щоб всі залишилися живі», — ділиться він емоціями.
За його словами, коли виїжджаєш на бойову роботу, «просто відключається мозок від всіх інших думок, і ти думаєш тільки про… свою роботу… Звісно, якийсь елемент кайфу в цьому також присутній, тому що ти розумієш, для чого ти це робиш. Ти це робиш для захисту своєї країни, для захисту своїх дітей. Я вважаю, що це дуже важливо розуміти, задля чого ти це робиш».
Сергій Назаренко наголошує на надзвичайній важливості правильного ставлення суспільства до ветеранів та їхньої інтеграції. “Інклюзивність має бути не тільки в якихось будівельних спорудах… інклюзивність має бути в головах у людей, для того щоб показати ветеранам, що вони є частиною нашого суспільства, вони такі самі люди. «Він підкреслює необхідність пам’ятати загиблих побратимів та підтримувати їхні сім’ї.
Нещодавно він брав участь у делегації до США від фонду Recovery, яка відвідала Вашингтон, зустрічалася з сенаторами, журналістами та представниками ветеранських організацій. Метою поїздки було розповісти американському суспільству про реалії війни в Україні та обговорити питання реабілітації українських ветеранів, зокрема організацію літніх таборів для дітей загиблих та поранених військовослужбовців.
Головна мрія спецпризначенця — це мир. «Особисто — про повернення додому, про безпеку дітей, не тільки власних, а й всіх дітей України. Це особисто моя мрія, щоби наші діти росли в гідному світі, в гідному суспільстві», — каже Сергій.
Незважаючи на важке поранення, він не планує списуватися. «Я зараз майже відновився вже після поранення, отримав свій протез, зараз тренуюся… жити на ньому… Хочу повернутися в свою групу, в свою родину, повернутися до побратимів… для того щоб продовжувати виконувати свою роботу».
Як повідомляла АрміяInform, «Кожен виліт — це якась нова ситуація. Немає єдиного алгоритму», — так описує свою щоденну роботу оператор БПЛА на псевдо «Шаман». Він починав службу стрільцем, але знайшов своє покликання в керуванні дронами, якими тепер масово «демілітаризує» російську армію, прикриваючи піхоту та вигадуючи нові способи знищення ворога, навіть коли під рукою немає штатних засобів для підпалу.
