Технологічний розвиток людства нерозривно пов’язаний із розвитком оборонно-промислового комплексу. Саме останній швидко абсорбує технологічні ноу-хау і, що найважливіше, масштабує їх…
Заступниця начальника штабу з позивним «Кванта» відповіла на найпопулярніші стереотипи про армію.
Відео розмови з нею оприлюднили на каналі 63-ї окремої механізованої бригади.
Вона долучилась до війська, хоча не була зобов’язана цього робити. І щиро не розуміє чоловіків, які можуть обрати собі посаду, але натомість ховаються від мобілізації.
На поширений міф «держава нам нічого не дала, щоб за неї воювати» військова відповідає:
— Я теж люблю покритикувати державу, владу, можновладців. Але ворог прийшов для того, щоб забрати наш дім. Ту стежку, якою ми прогулювалися, він прийшов забрати нашу школу. Вони прийшли забрати все, що у нас є.
Щодо міфу «це дуже страшно» вона говорить:
— Насправді ми не шукаємо героїв, ми шукаємо людей, які змогли опанувати свій страх, щоб іти робити своє діло, свої обов’язки. Той, хто каже, що йому не страшно, він або бреше, або злетів з котушок. Я також боялася, але прийшла і зрозуміла, що тут мені набагато менш страшно, ніж вдома.
«Кванта» спростовує міф «мене добре не підготують», адже для командирів головне життя військових, а для цього вони повинні мати звання та навички.
— Я розкрию секрет, що командирам подобаються дві речі. Це живий особовий склад і гарно виконані бойові завдання. Зараз підготовка особового складу — це не якась така фікція, це необхідність. Іноді ми довго чекаємо військовослужбовця, поки він пройде БЗВП, поки він пройде адаптацією в нас у частині. І думаєш, ну скоріше б, але це насправді займає дуже багато часу.
Про стереотип «я потраплю до неадекватного командира» військова говорить:
— Неадекватів, здається, вистачає скрізь. Можемо почати від офісу, від якогось державного підприємства і до черги за кавою чи десь на автозаправці. Річ ще в тому, що тут армія, тут трохи по-іншому. Я дуже сумніваюся, що командир бригади, наприклад, буде тримати якогось там неадеквата в підрозділі командиром.
Ну, по-перше, це подвійна для нього загроза. І те, що все буде йти там не так, і те, що від нього буде відтікати особовий склад. Ніхто нікому тут рота не закриває. Якщо десь щось не так, сигнал доходить до командира, і цю людину змінюють або перевиховують.
Крім того, «Кванта» спростовує поширений стереотип «мене переведуть в піхоту»:
— У війську кожен четвертий є піхотинцем. Решта троє — це ті, хто готує йому їжу, підвозить йому БК, ремонтує його речі, прикриває його дронами згори, нараховує йому зарплату. Звісно, можуть вас перевезти в піхоту, але це треба, ну, дуже сильно постаратися.
Це треба так щось зробити, щоб від тебе постраждали інші. Це дуже-дуже рідко буває. Але буває, коли на людину не діють жодні методи, умовляння, якісь дисциплінарні стягнення, якісь грошові стягнення. Четвертий рік пішов, можливо, я три випадки такі пам’ятаю. 99,5% вони з тилових посад точно не підуть у піхоту.
Щодо фрази «я довго не бачитиму рідних» заступниця начальника штабу відповідає:
— По-перше, 21-сторіччя. Так, є відеозв’язок. Насправді мій молодший син приїжджав сюди уже декілька разів. Ми їздимо у відпустки. Наприкінці року зазвичай це буває колапс того, що людей прямо насильно відправляють у відпустки, тому що хтось не догуляв свою відпустку. За кордон, взагалі, без питань. Я не пам’ятаю своєї, наприклад, жодної відпустки, щоб я її провела в Україні.
