Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
Пляшка, труп і продавчиня — класика російської драми. І знову в уяві роспропагандистів на сцені — Україна.
Улюблена мішень для фантазій, де навіть алкоголь стає зброєю, а будь-яке відео — «незаперечним доказом воєнного злочину».
Цього разу, за версією кремлівських «режисерів», усе має вигляд дешевої мелодрами з претензією на хорор: двоє українських військових заходять до магазину, купують алкоголь, а згодом… помирають. Причина — «отруєння», винна — продавчиня. І от, у кульмінації фільму, її нібито карають наші ж військові — холоднокровно, жорстоко. Камера не тремтить, ракурс виставлений. Прямо як у серіалі, тільки погано з грою.
Із такої постановки кремль намагається зліпити черговий «воєнний злочин ЗСУ». Але, як завжди, шито білими нитками. Бо є кілька «але»:
По-перше, жодної підтвердженої інформації про сам факт інциденту немає. Немає ні тіл, ні продавчині, ні справжнього магазину. Є лише відео — без дати, без геолокації, без реальних учасників. Але це ж дрібниці, коли ти — російська пропаганда.
По-друге, усі діалоги й кадри зрежисовані. Люди на відео — грають. І роблять це кепсько. Емоційність «військових» — пародія на воєнну драму. Та й сам сценарій натякає на брак фантазії: смерть від пляшки, розправа на місці, все знято — чітко, зблизька, зі звуком. Голлівуд аплодує стоячи. У Києві — сміються.
По-третє, вся ця історія — не більше ніж інформаційний вкид. Черговий фейк, спрямований на те, щоб дискредитувати українську армію, посіяти сумніви серед суспільства, очорнити ЗСУ перед світом. Вони давно працюють за цим шаблоном: «дегуманізувати», «звинуватити», «розігнати по телеграм-каналах», а потім — втекти від відповідальності, коли правда спливає.
Але в цій війні слово — теж зброя. І як би їм не хотілося показати українських воїнів як дикунів з пляшкою замість автомата, реальність інша: на фронті — честь, відповідальність і сила. А фейки — це лише їхня слабкість, замаскована під «сенсацію».
Тому наступного разу, коли побачите чергове «викривальне» відео з мокрою етикеткою «зроблено в росії» — не поспішайте вірити. Бо замість правди там — декорації, замість журналістики — постановка, а замість фактів — дешевий монтаж і страх перед тими, хто насправді бореться за свободу.
