Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Його засипало землею після прямого влучання ворожого снаряда в позицію, ПТУР пролетів над самою головою, а ворожий танк був лише за двадцять метрів. Але він вижив, відкопав загиблого побратима, а згодом, ставши водієм броньованого «Хаммера», врятував не одне життя, вивозячи поранених з-під шквального вогню. Це історія Анатолія на псевдо «Грек», колишнього далекобійника, який залишив роботу в Польщі, щоб захищати Україну.
Історію бійця оприлюднили на сторінці 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України «Червона Калина».
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Анатолій працював далекобійником у Польщі. Дзвінок дружини про війну став для нього миттєвим наказом.
«Ми з другом кинули роботу й одразу приїхали на захист держави», — згадує «Грек».
Після злагодження він опинився на Донецькому напрямку, під Спірним, як помічник кулеметника. Перші бої — важкі, але ще «розвідка боєм». А далі — справжнє пекло.
«О 4:30 почався шалений обстріл. Кулемет заклинило. Ворог гатив ПТУРами. Один пройшов тросом у мене над головою. Другий снаряд влучив у позицію — засипало всіх, і мене теж», — розповідає він.
Вибравшись з-під завалів, Анатолій намагався врятувати побратимів. «Я чув, як кричать хлопці, відкопував їх… Шукав кулеметника, знайшов… вже мертвого».
Тим часом до позицій підповзала ворожа бронетехніка. «Танк був за двадцять метрів, дуло наведене просто на нас. Ми відходили під обстрілом, один із наших дістав осколкові поранення в ноги».
Попри три дні штурмів, ворог прорватися не зміг. Анатолія евакуювали з контузією. Після Донецького напрямку «Грек» продовжив службу на Запоріжжі. Там і сів за кермо броньованого «Хаммера» — машини, яка стала для нього і зброєю, і засобом порятунку.
«Завозив групи, вивозив „трьохсотих“, міняв людей під самим носом у противника. „Хаммер“ — це капсула, яка завжди витягувала живими».
Евакуація поранених тривала лічені хвилини. Швидкість і маневреність рятували не одне життя. «Робили все максимально швидко: вивантаження, завантаження — до хвилини часу. Щоб навіть ПТУР не встиг навестися».
«Грек» згадує, як маневрував серед танків, уникнув обстрілів і навіть витягував «Хаммер», що сів на одне колесо в мінному полі серед ночі. «Всі, кого я вивозив, хто був „трьохсотий“, — всі доїхали живі до лікарні».
Найцінніший урок війни для Анатолія — не втрачати контроль над страхом. «Страх мусить бути. Але його треба тримати в руках. Якщо полетиш „на похах“ — прилетить гарантовано. Холодний розрахунок і чіткі дії — ось рецепт виживання».
Він наголошує й на важливості взаємодії всередині підрозділу:
«Кожен старається допомогти, кожен тримає один одного. Командна робота — це запорука повернення додому».
Наразі «Грек» продовжує свою місію на Покровському напрямку — рятує, витягує, живе між вибухами. Колишній далекобійник, який став янголом-охоронцем для своїх побратимів.
Як повідомляла АрміяInform, його друга вбила російська ракета, коли тому було лише 17. Після цього 18-річний Микита зрозумів, що «залишатись осторонь просто не міг». Він свідомо обрав шлях захисника, скориставшись можливостями державної програми «Контракт 18-24», і сьогодні служить у лавах одного з найстійкіших підрозділів ЗСУ.
