Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Колись у цьому місті пахло вугіллям, свіжим хлібом і потом після тренувань. У клубах грала музика, на стадіонах гуділи трибуни, а діти заповнювали гуртки при шахтарських палацах культури. Сьогодні Торецьк — це безмовні багатоповерхівки, згарища замість спортзалів, і вулиці, по яких не їздять навіть тіні маршруток.
Кадри з дрона, оприлюднені підрозділом «Хижак», оголюють страшну правду: Торецьк до та після «руского міра» — це не просто різні міста. Це різні світи.
На світлинах видно, як виглядав Торецьк до початку наступу окупантів: місто 40 тисяч українців, із шахтами, школами, заводами, збагачувальною фабрикою та хлібокомбінатом. Тут працювали, ростили дітей, ходили в бібліотеки й спортивні секції.
На тлі цих кадрів — теперішнє. Спустошені квартали. Прямі влучання по будинках. Колишній стадіон «Авангард», де збиралися тисячі вболівальників, нині — вирва і окопи. Палац культури «Україна» перетворений на чорну раму, з якої вирвали життя. Вулиці, якими їздили маршрутки, тепер лише декорація до фільму жахів.
«Колись — місто шахтарів, спорту і культури. Сьогодні — згарище і лінія фронту», — кажуть військові. І додають без зайвої дипломатії: «Російська чума випалила все живе».
Це не емоції. Це — діагноз. Бо скрізь, де проходить російське «освобождєніє», залишається одне: мертва тиша, бетонний пил і таблички «обережно, міни».
Торецьк був живим. І ще житиме. Але зараз він — дзеркало того, що несе «рускій мір», коли приходить не «рятувати», а стирати з лиця землі.
Як повідомляла АрміяInform, ворожа керована авіабомба (КАБ) влучила прямо по позиції українських аеророзвідників. Попри руйнівну силу удару, наші захисники не лише вижили, а й, вибравшись з укриття та винісши вціліле майно, знову стали до роботи.
До речі, якщо вас цікавить спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
