Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій є структурним підрозділом Національного університету оборони України, який проводить підготовку курсантів, для подальшої служби на посадах…
Вона мріяла про кар’єру в медичних технологіях та діагностиці, але повномасштабне вторгнення покликало її, колишню медсестру дитячого відділення, на фронт. Сьогодні бойова медикиня Людмила не лише рятує життя українських воїнів під шквальним вогнем, але й продовжує навчатися, знаходячи свою справжню мету у допомозі побратимам. Її історія — це розповідь про мужність, швидку реакцію та незламну віру в Перемогу.
Історію захисниці оприлюднили на сторінці 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади ім. Костянтина Пестушка.
Людмила вступила до лав Збройних Сил України за контрактом ще у 2019 році. До цього вона 15 років працювала у дитячому відділенні Краснокутської центральної міської лікарні на Харківщині.
До 17-ї бригади потрапила за розподілом на вакантну посаду медика. Службу розпочала в розвідувальній роті на посаді старшого медика, а у 2024 році обійняла посаду тимчасово виконуючої обов’язки начальника медичного пункту самохідного артилерійського дивізіону. За роки служби Людмила пройшла чимало «гарячих» напрямків: від зони ООС до Донецького, Харківського, Херсонського та навіть Курського напрямків.
Протягом служби їй неодноразово доводилося евакуювати поранених під щільними ворожими обстрілами. Одна з останніх таких місій була особливо небезпечною. Людмила отримала завдання евакуювати важкопораненого бійця з позиції, куди через зруйновані логістичні шляхи та постійну загрозу дістатися було надзвичайно складно.
«На завдання вирушили разом із суміжним підрозділом, які мали броньоване авто, попередньо ввімкнувши РЕБ», — згадує вона. Дорога була всипана уламками та спаленими машинами, а небо кишіло ворожими FPV-дронами.
«Я стежила за небом — FPV-дронів на цьому напрямку дуже багато. Водій контролював дорогу… Наближаючись до точки, побачила FPV-дрон, що стрімко знижувався просто на лобове скло. Я крикнула водієві, і завдяки його швидкій реакції ми встигли звернути та сховатись під навісом біля стіни», — розповідає Людмила про момент, коли їхнє життя висіло на волосині.
Далі, все ще під загрозою атаки дрона, вони почали пошук пораненого. Знайшовши бійця, надали йому першу медичну допомогу, дочекалися, поки ворожий БПЛА зникне з поля зору, і швидко евакуювали його до стабілізаційного пункту.
Попри всі жахіття війни, Людмила продовжує не лише рятувати життя, але й навчатися — вона здобуває освіту у сфері медичних технологій, діагностики та реабілітації. Вона переконана, що саме ці якості є умовою виживання на війні.
«В армії я знайшла справжню мету — допомагати й рятувати там, де це має найбільше значення. Кожне врятоване життя — це ще один крок до нашої Перемоги» ,— каже бойова медикиня.
Як повідомляла АрміяInform, його звати «Таліб». Він не любить гучних промов — він любить точні постріли. Особливо тоді, коли в українське небо лізе ворожа «пташня». І тоді в гру входить ПЗРК «Ігла» — його особистий аргумент у дискусії з Су-25.
