Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Як відбувається психологічна підготовка новоприбулих бійців та чим допомагають, тим, хто щойно повернувся з позицій на відпочинок, кореспондентам АрміяInform показали у 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді ДШВ.
«Вони постійно перебувають у стані невідомості»
Більшість новачків перебувають у тривожному стані — стані невідомості, говорить офіцерка-психолог групи контролю бойового стресу Марія з позивним «Акіра». Вона проводить заняття з новоприбулим особовим складом. Розповідає про стрес і його вплив на психіку під час виконання бойових завдань, а також дає поради та розповідає про лайфхаки, якими можна користуватися:
«Вони постійно перебувають у стані невідомості. Бо не знають коли і яку задачу поставлять. Постійно в напрузі. І новоприбулим дуже важко усвідомити, куди вони потрапляють. Вони можуть або занадто „накрутити“ себе, або навпаки, подумати що все буде дуже просто».
Тому дуже добре, що зараз в бригадах є два тижні адаптаційного періоду для військовослужбовців, які прибули з навчальних центрів. Це дає можливість краще підготувати новачків. І підготовка ця комплексна — як бойова, так і психологічна:
«З ними займаються інструктори з бойовим досвідом. Вони прекрасно знають місцевість. А це дуже важливо. Я не хочу знецінювати роботу навчальних центрів, але вони готують загально. Бо не знають, куди особовий склад потрапить. І тут, слава Богу, у нас є 14 днів, аби вже перекваліфіковувати їх на нашу місцевість. Тобто на ті позиції, на які їм доведеться заходити. Місцевість впливає на бойову готовність. А це своєю чергою впливає на психологічний стан».
Найбільш небезпечні явища у бойових умовах — паніка та ступор, продовжує «Акіра». Паніка небезпечна тим, що це заразно. Паніці дуже легко піддатися. І коли панікує увесь підрозділ, то він стає небоєздатним. Починається хаос, метушня і неконтрольовані дії:
«Людина має постійно усвідомлювати — чи це її думки зараз у неї в голові. Постійно проговорювати свою ситуацію. Можна використовувати техніки самодопомоги. Дихання, або заземлення. Аби контролювати власне тіло і свій розум. Заземлення — це коли людина перемикає мозок на власне тіло. Це як оновлення системи в комп’ютері. Аби наче з нового аркушу почав. Можна себе ущипнути. Мозок такий — так, а чого мені боляче? Бо я себе ущипнув. Мозок переходить на новий алгоритм. Є вправи, коли людина може відволіктися на якісь предмети навколо себе, і це допомагає мозку прийти в ситуацію — тут і зараз».
«Завжди раджу хлопцям спілкуватися між собою українською. Бо це про їхню безпеку в стресових ситуаціях»
Ступор небезпечний тим, що може тебе охопити будь-де. І вийти з нього самостійно неможливо, говорить «Акіра». Потрібна допомога іншого. Є багато протоколів, але найчастіше використовується iCover. Він чимось схожий на протокол MARCH, адже поетапно розписує, яка має надаватися допомога:
«В першу чергу треба дивитися, чи дійсно людина перебуває в ступорі. Чи це може бути якась інша гостра стресова реакція. Якщо людина поранена, то займаємося виключно життям та здоров’ям. Другий момент — чи безпечно до нього дістатися? Це хоч і цинічно звучить, але ваше життя в пріоритеті. Третій момент — з людиною потрібно встановити контакт. Він має відчути, що він не один. Що ви поруч і він серед своїх. Аби він не накрутив себе, що він десь у ворогів. Тому завжди кажу хлопцям, навіть російськомовним, аби спілкувалися українською. Бо це ваша безпека. Встановлюється контакт, забирається зброя. Четвертий етап — коли один військовослужбовець розповідає іншому про обстановку. Наприклад, що почався обстріл і треба ховатися. Тобто, надає йому якусь інформацію. І вже встановлює контакт. Він може взяти його за руку. Сказати: „брате, ти мене чуєш? Якщо чуєш, то потисни мою руку, або кліпни очима“. Якщо реакція є, то треба спробувати перемикнутися на якусь роботу. Наприклад, споряджати магазини. Через дрібну моторику мозок перезавантажується, і людина поступово виходить зі ступору».
Але все це має відбуватися в більш-менш безпечних умовах, ще раз нагадує «Акіра»:
«Я наводжу приклад, який стався з військовослужбовцями. Коли двоє пересувалися відкритою місцевістю. В одного був ступор. А інший побіг йому допомагати. У підсумку „скид“ і обидва загинули».
Бувають ситуації, коли вийти зі ступору без допомоги медика не вдасться. Тоді потрібно евакуювати такого бійця.
«Більшість звернень — проблеми зі сном»
Регулярно працюють психологи й з тими бійцями, які виходять з позицій на відпочинок. Адже стрес — це нормальна реакція психіки на ненормальні обставини. Тому важливо нормалізувати їхній стан, надати рекомендації. За словами «Акіри» більшість звернень від хлопців стосуються проблем зі сном:
«Навчаємо різних технік. Наприклад, диханню. Вчимо гігієни сну. Кажуть, що не можуть заснути. А самі до 2 ночі у тіктоці сидять. А треба відкладати гаджети хоча б за годину до сну. Також важливо — нормальне харчування та здоровий спосіб життя. Багато хто про це не задумується, але це дуже важливо для відновлення. Треба провітрювати приміщення регулярно. Вимикати світло».
Також важливо помітити та розпізнати важкі розлади у військових, адже в таких випадках допомогти може лише лікування:
«Люди можуть бути з гострим стресовим розладом, посттравматичним стресовим розладом. Ми коли працюємо в підрозділах і помічаємо такі моменти, то можемо направити до пункту психологічної допомоги. Аби ще вони попрацювали і підтвердили або спростували це. Якщо розлад підтверджується, то бійця направляють на лікування».
За словами «Акіри» нині люди стали більш відкритими, нормально реагують на роботу психологів та частіше звертаються по допомогу.
