Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Під гуркіт ворожих обстрілів вони заряджають свою стару, але надійну гаубицю Д-30, яку лагідно називають «Жабка». Вони — розрахунок 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Між бойовою роботою, де кожен рух відточений до секунди, встигають травити анекдоти, ділитися фронтовими байками і тримати позиції. Їхні історії — це суміш чорного гумору, смертельної небезпеки, братерства та дивовижної філософії виживання.
Про розрахунок артилеристів розповіли у відео на сторінці бригади.
Центральна фігура розрахунку — командир гармати з позивним «Батя». «Мені 33, а в розрахунках були хлопці 20, 21, 23 роки… якось вони мене почали — батя, батя», — пояснює він походження позивного. Його історія сповнена фронтових прикмет та небезпек: від ножа, який, як кажуть побратими, врятував йому життя під час прямого влучання в бліндаж (деталі не розголошуються), до жовтих трусів, куплених в Одесі. «Під всі обстріли я в них потрапив. І я їх, коротше, лишив вдома… більше мені не прилітало», — ділиться «Батя» своєю «щасливою» прикметою.
Їхня «Жабка», гаубиця Д-30, хоч і родом з 60-х років (конкретно ця — ймовірно, 1968-го), викликає повагу своєю простотою та надійністю. «Тут щось десь не так, десь вдарив, десь підбив, десь паличку підклав, вона стріляє», — розповідає «Батя», цінуючи її витривалість, як порівняти із технікою з чутливою електронікою. Попри вік, гармата досить точна і здатна вести кругову оборону. Розрахунок знає її до гвинтика, і може підготувати до першого пострілу менш ніж за дві хвилини.
Працювати доводиться в екстремальних умовах. Дрони стали постійною загрозою. «Якщо над нами висить дрон, то реально… ми не можемо нормально працювати», — каже «Батя», згадуючи пряме влучання в їхній бліндаж, кероване ворожим БПЛА. «Якби, коротше, броніка не було, то оця х*рня була б в мене», — показує він на уламок, що застряг у плитоносці.
Що мотивує продовжувати? «Коли тобі показують твою працю, як ти працюєш, як там росіян по полю розриває… це мотивація, — зазначає «Батя». — Бачити результат своєї роботи, знищену ворожу техніку — це дає сили. А ще — братерство».
«Ми завжди разом… Мені ці люди вже дуже близькі стали, — каже він про свій розрахунок, протиставляючи ці стосунки тим, що залишились у цивільному житті. — Мені друзі сказали, що це твій вибір йти у військо… я тоді образився трохи, тому що в мене не було вибору. До мене прийшли додому. Я мав іти».
10 гірсько-штурмова бригада «Едельвейс»: долай ворогів, як Ант-Мен
Захист майбутнього — ще один потужний стимул. «Я б не хотів, щоб наші діти воювали. Я переконаний — краще я б був тут, ніж моя дитина», — каже «Батя» в день 20-річчя сина. Він закликає не боятися йти до війська, адже це не вирок, і є багато способів бути корисним.
Як повідомляла АрміяInform, на позиціях Сил оборони — тиша після бурі. Чергову спробу «штурманути» наші рубежі ворог здійснив цього тижня на напрямку, який тримає 10 окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс». Спроба виявилась останньою для десятків російських «мото-камікадзе» та танка противника.
