Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
На війні, де щодня життя висить на волосині, дива трапляються завдяки броні, надійному укриттю, побратимам, а іноді — навіть неочікуваним речам. Для головного сержанта батальйону 24 ОМБр імені короля Данила із позивним «Калина», таким рятівником став його військовий квиток, який зупинив смертоносні уламки біля самого серця.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
«Те, що увійшло в тіло, відбилось від плити. Три уламки», — розповідає «Калина» про момент поранення. Виходить, що основні уламки, які мала зупинити плита бронежилета, відбилися, але частина їх все ж пішла в тіло, в грудну клітину. Три осколки.
«Ще плюс є військовий квиток, який мені теж допоміг», — продовжує воїн, пояснюючи дивовижний збіг обставин. Військовий квиток знаходився у нього зліва, у нагрудній кишені, саме там, де був основний вхід уламків. Він зупинив їх біля серця. «Видно, обкладинка в мене груба, тому теж деякі зусилля, щоб її було пробити», — додає «Калина», натякаючи на те, що саме щільна обкладинка військового квитка стала тим останнім бар’єром.
Незважаючи на отримані поранення, які були серйозними (він не міг дихати та нормально рухатись), «Калина» далі продовжував бій. Проте, усвідомивши, що його стан погіршується, він прийняв важке, але відповідальне рішення. «Сказав у рацію, що сам відходжу, щоб не знімати людину заради мене, і за мною ніхто не йшов, я намагаюся сам відійти», — згадує воїн, як повідомив молодшому побратиму, якому передав командування, що він поранений і сам відходить з позиції, аби не наражати інших на небезпеку.
Більше про бойові виходи «Калини» та тренуваннями піхоти дивіться у великому інтерв’ю на каналі бригади.
Як повідомляла АрміяInform, сонячний дворик лікарні, що потопає у зелені, здається іншою реальністю після 68 днів на передовій. Піхотинець 21 окремої механізованої бригади з позивним «Порох» вирвався з «вогняного мішка», де кожен день був боротьбою за виживання. Але навіть тут, у безпеці, «вибухи ще лунають у голові».
