Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Це найстрашніше, що я переживав у житті», — так описує медик момент, коли їхній броньований евакуаційний автомобіль М-113 загорівся просто на полі бою, залишивши його та побратимів під нескінченним ворожим обстрілом протягом двох годин.
Історію порятунку оприлюднили на сторінці 63 окремої механізованої бригади.
Бійці медичного підрозділу виїхали на позиції, щоб евакуювати важкопораненого піхотинця, який зазнав влучання КАБу. Забравши його, вони рушили назад, але під час руху всередині салону М-113 раптом з’явився дим. Виникла аварійна ситуація, що змусила екіпаж покинути машину на фактично голій посадці.
«Ми лежали так, як, грубо кажучи, у консервній банці, один за одним», — згадує медик про дві години під безперервним ворожим вогнем. Обстріл був настільки щільним, що навіть передати медичні матеріали чи набрати шприц було майже неможливо — все розліталося від вибухів. В один момент в їхній бік прилетіло впритул, і медика «просто вирубило», він думав, що це кінець. Поранено було й іншого медика.
Розуміючи, що будь-яка машина, яка спробує під’їхати при такій щільності вогню, буде моментально знищена, вони все ж викликали допомогу. На їхній порятунок вирушили танкісти, а пілоти безпілотних систем разом з артилерією суміжних бригад почали прикривати медиків димами.
І тоді почалося справжнє пекло. Проте, під прикриттям димової завіси, під шквалом ворожого вогню, до них почав наближатися танк. Медик згадує неймовірний момент, коли один з побратимів, який вже був поранений, раптом згадав, що забув автомат. Саме тоді стався вибух, і з того вибуху вилітає цей побратим. «То диво, то диво, то дійсно диво», — повторює медик, описуючи його чудесне спасіння.
У гарячці бою поранений побратим все ж зумів самостійно заскочити на танк. Коли медик побачив, що той оговтався, він дав команду механіку, і танк рушив. Навіть під час руху, вже на броні, їх постійно переслідували обстріли, працювала мінометка.
На жаль, пораненого піхотинця, за яким виїжджали медики, врятувати не вдалося. Але троє медиків залишились живими — завдяки неймовірній мужності екіпажу танка та злагодженій роботі підрозділів прикриття.
Коли їх нарешті зустріли, медику допомогли злізти з танка. Він дуже хотів пити, і йому дали випити. «Смішніше нічого я в житті не пив ніколи», — згадує він відчуття неймовірного полегшення. Він не може словами передати, що відчував, дивлячись на своє обличчя після пережитого.
«Це другий мій день народження», — підсумовує медик. Він каже, що якби знав, чим все закінчиться, все одно поїхав би, і це не пафос — це відчуття всієї команди. Незважаючи на втрату пораненого, це була спроба врятувати, і вона коштувала надзвичайних зусиль та ризику. Ця історія — свідчення безстрашності та братерства українських військових, які не зупиняться ні перед чим, щоб витягнути своїх побратимів з найстрашнішого пекла.
Як повідомляла АрміяInform, сонячний дворик лікарні, що потопає у зелені, здається іншою реальністю після 68 днів на передовій. Піхотинець 21 окремої механізованої бригади з позивним «Порох» вирвався з «вогняного мішка», де кожен день був боротьбою за виживання. Але навіть тут, у безпеці, «вибухи ще лунають у голові».
До речі, якщо вас цікавить спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
