Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Контракт 18–24 став кісткою в горлі кремля. І от вони почали його «ховати». В прямому і фейковому сенсі.
Ворог давно боїться не лише нашої армії, а й самої ідеї про свідомий вибір молодої людини стати на захист своєї держави. Програма «Контракт 18–24» — якраз про це. Добровільний однорічний контракт, навчання за стандартами НАТО, гідна оплата, соціальні гарантії й можливість реалізувати себе в ЗСУ. Логічно, що російська пропаганда вже тижнями з піною на губах намагається дискредитувати ініціативу.
Останнє «досягнення» ворожих медіа — створення фейкового некролога нібито українському контрактнику з позивним «Лунтік». Пропагандисти настільки поспішали, що не вигадали нічого кращого, ніж узяти справжню публікацію українських журналістів про прощання з нашим Героєм і банально переробити її. Замінити ім’я. Фото. Трохи перекрутити текст. І — вуаля: «загиблий» хлопець, який насправді живий-здоровий, і ще навіть не закінчив підготовку.
Сарказм не врятує фейк, але додасть йому абсурду
У кращих традиціях фейкових «шедеврів» Кремля, в некролозі навіть вказана дата смерті — 24 березня. Проблема в тому, що з моменту запуску програми «Контракт 18–24» (а це 1 квітня) пройшло всього пару тижнів. Усі, хто підписав контракт, ще перебувають на підготовці. До передової їм як до кремля — пішки через совість путіна. Себто — ніяк.
Вишенька на торті — фото, яке пропагандисти вкрали з профілю іншого військовослужбовця. Ім’я — вигадали, дані — зліпили з кількох інших джерел. Мета — одна: створити ілюзію, що програма — це «квиток в один кінець». А заодно — дати поживу для російського населення, якому давно вже нічого не залишається, окрім як вірити телевізору.
Фейк, порно, і підписка на армію
Інший рівень дна — фейкова реклама програми, де за контракт обіцяють доступ до «контенту для дорослих». Тут уже навіть не хочеться сарказму — лише запитати: ви там у кремлівських підвалах що, димите шишки замість аналітики?
Ніяких подібних реклам, звісно, не існує. Жодна українська державна структура не розміщувала нічого подібного. А Центр протидії дезінформації вже офіційно спростував ці вигадки.
Контракт, якого боїться імперія
Що насправді викликає істерики у москві? Добровільна ініціатива, яка не вкладається в їхню концепцію примусової мобілізації. Молоді українці обирають не тікток і диван (хоча і це їхнє право), а зброю й бронежилет. Обирають, підкреслю, самі. Без облав, без примусу. Це страшніше за HIMARS.
Тому запускається ціла кампанія: від фейків у Telegram до маніпуляцій на рівні заяв представників МЗС РФ. Захарова вже назвала програму «квитком в один кінець». Мабуть, через проєкцію — бо саме росія регулярно виписує своїм громадянам подібні квитки в поліетилен.
Ми на правильному шляху
Якщо російські ЗМІ починають «ховати» наших живих і зловтішатися над програмами, що підсилюють нашу армію — значить, програма працює. Значить, її бояться. А ще — не розуміють.
Бо розуміння добровольчого духу, гідності та патріотизму — не для російського обивателя. Їм таке в голови не лізе. А отже — будуть вигадувати, знімати фейки і хапатись за стару добру брехню, як за рятівний круг на тонучому кораблі.
