Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Вони — очі Сил оборони України у найближчому ворожому тилу. Щодня екіпажі українських крил надають інформацію про вогневі позиції, переміщення особового складу та техніки ворога.
Ця інформація дозволяє як знищувати ворожу техніку, так й оцінювати обстановку на певній ділянці фронту.
АрміяInform розповідає про роботу екіпажу «Лелеки-100» 56 окремої мотопіхотної Маріупольскої бригади.
В реальному часі спостерігаємо, що відбувається у ворога в тилу
Хотілося, аби день починався з кави, але починається із задач, жартує про свою роботу пілот БПАК «Лелека-100» Юрій. Їхній екіпаж — очі бригади в тилу противника на Краматорському напрямку:
«Ми літаємо за лінію бойового зіткнення в тил противника. І в реальному часі спостерігаємо, що там відбувається. Виходи артилерії, переміщення особового складу та техніки. І доповідаємо про все побачене. Якщо є якась ціль, то коригуємо, а наша артилерія відпрацьовує».
«Лелека» може залітати на 50 кілометрів у тил ворога. Розвідка цим літачком дозволяє знаходити ворожі вогневі засоби, їхні позиції та маршрути переміщення до них:
«Був випадок, коли ми в одному з населених пунктів виявили ворожий „Град“. Провели його до точки старту. І по ньому відпрацювала дружня артилерія. З нього аж кілька ракет ще вилетіло. Картинка була красива».
Розвідка в тилу противника дозволяє не лише виявляти вогневі засоби, але й оцінювати ситуацію щодо переміщення, накопичення особового складу та техніки, його підготовки до штурмових дій і тому подібне.
Йде постійна боротьба з РЕБ, ППО. А зараз ще й FPV-перехоплювачі з’явилися
Літати стає все важче і важче, говорить Юрій. У противника багато засобів, які можуть засікти літачок ще на моменті вильоту. Також у ворога багато засобів протидії крилам:
«Зараз у них є FPV-перехоплювачі. Вони вилітають на висоту і полюють на наші крила. Також в них дуже багато засобів ППО. І дуже багато РЕБу стоїть. Літати стає дуже складно».
Хоча найскладніше в роботі екіпажу інше, продовжує Юрій:
«Найважче — це коли знаходиш якусь ціль, а по ній немає можливості відпрацювати. Або не має чим, або не дістають. Ну і втрата борта також неприємний момент».
«Коли ти знаходиш ціль і в реальному часі бачиш, як в неї летить снаряд, тобі хочеться ще»
Однак найчастіше робота дає результат. І це мотивує працювати ще більше:
«Коли ти знаходиш ціль і в реальному часі бачиш, як в неї летить снаряд, тобі хочеться ще більше і більше працювати. Аби ще більше знаходити та знищувати ворога. І це головне».
«Якось хлопці на «Лелеці» знайшли ворожу машину. А я всю ніч ганяв її екіпаж на «мавіку» зі «скидами»
В екіпажі двоє людей. Один керує літаком, інший — камерою. Зараз разом з Юрієм в екіпажі — Віталій. В бригаді він по профілю «мавіковод». Але проходив навчання на «Лелеці», тому коли є потреба когось підмінити, то працює в цьому екіпажі.
«Управління тут і на „мавіку“ відрізняється. Але коли тільки сідаєш працювати, то дуже швидко все згадуєш. І як керувати, й маршрути польотів, і всі зміни каналів», — говорить Віталій.
Каже, що працювати на «мавіку» йому подобається більше, адже він сам може знищити виявлену ціль за допомогою «скидів». Однак робота «Лелеки» дуже важлива для виявлення цілей, які не може виявити «мавік». Тим більш, що якось його «мавік» став саме тим вогневим засобом, який працював по виявленій «Лелекою» цілі:
«Був випадок, коли хлопці знайшли в одному населеному пункті автотехніку. А я тоді працював на „мавіку“. І так вийшло, що коли я прилетів, то машина ця стояла, а особовий склад ворога щось там робив. І першим же скидом я пошкодив колесо. Вони потім намагалися втекти, але через півтора кілометра зупинилися. Потім вони намагалися щось із нею зробити. Може колесо поміняти. А я їх ганяв до ранку своїми скидами. А на ранок в машину прилетів FPV і вона згоріла. Так що я був задоволений».
Працювати на «Лелеці» не дуже складно, говорить Юрій. Майже кожен може навчитися. Потрібно лише бажання вчитися та працювати.
Фото Даніїла Вржеща та відділення комунікацій 56 окремої мотопіхотної бригади
