У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Важко сказати, який саме міждержавний договір був першим, що порушила московія.
Для неї брехня, лицемірство і цинізм — природна та історично обумовлена практика.
Москва, як місто і держава, виникає після знищення Київської Русі монголами. Піднесення москви, яка входила до Владимиро-Суздальського князівства і зрештою поглинула і Владимир-на-Клязьмі, і Суздаль, стало можливим завдяки встановленню на підмонгольських територіях чіткого принципу престолонаслідування: хто краще і більше збирає податки для монгольського правителя, той і князь.
Сформувавшись, як державне утворення, в Улусі Джучі (так офіційно називалася Золота Орда), московія була звикла до ординської або степової дипломатії, що передбачала угоди про разове надання послуг, які в будь-який момент могли бути денонсовані при можливості укласти вигіднішу угоду.
Головним суперником москви в Улусі Джучі було Велике князівство Тверське, очолюване в час його найбільшого піднесення великим князем тверським Михайлом Олександровичем, онуком Короля Русі Юрія Львовича. Із сестрою Михайла Юліаною Олександрівною був одружений великий князь литовський Ольгерд, який підтримував Твер у його протистоянні з москвою.
В середині липня 1372 року поблизу міста Любуцьк між великими князями литовськими Ольгердом та Кейстутом, князем тверським Михайлом Олександровичем з одного боку та великим князем московським Дмітрієм Івановичем (якого згодом назвуть Донським) та князем серпуховським Владимиром Андрійовичем з іншого боку було укладено мирний договір. Він завершив московсько-литовську війну 1368–1372 років і підтвердив протекторат Литви над Тверським князівством, нейтралітет останнього та непорушність його кордонів.
30 війн із Zаклятим сусідом: перемога українців у 1368–1372 роках
Любуцький мир за своїм характером був «вічним миром», який мав припинити протистояння між Вільно і москвою, а Твер перетворити на майданчик діалогу між Європейською та Азійською цивілізаціями. Фактично ж була виконана тільки перша частина угоди, а Тверське князівство стало «розмінною монетою».
Коли до Твері почали масово втікати московські бояри-дисиденти, це було використано як привід для порушення Любуцького миру з боку москви. Князь Дмітрій Іванович спочатку анексував удільне Кашинське князівство, а потім взяв у облогу Твер і змусив Михайла Олександровича визнати себе «молодшим братом» московського князя та погодитися на втрату територій.
Лю́буцький мир нагадує сумновідомий Будапештський меморандум, а подальший ланцюжок подій — анексію Криму і те, чого хотіла москва від України після цього…
Виправило ситуацію лише розорення москви Тохтамишем у 1382 році. Саме Тохтамиш повернув Кашин Твері, підтвердив незалежність від москви Великого князівства Тверського, дозволив тверським князям збирати данину та надав їм право на самостійні відносини з Ордою.
У XV столітті, коли вплив ординського центру послаблювався, москва, на відміну від «нейтральної» Твері, часу не гаяла. Вона почала «гібридний» наступ на сусідів, змушувала підписувати договори, що обмежували права і свободи менших князівств.
«Мирні» угоди країни Z: договори про підданство як московська методика загарбання нових земель
З 1460-х років московити відновили спроби взяття під свій контроль Тверського князівства. Не допомогла йому навіть союзницька угода з польським королем Казимиром IV Ягеллончиком. Зрештою, 12 вересня 1485 року Твер була сплюндрована військами московського царя Івана ІІІ, а її останній князь та бояри втекли до Литви.
Досвід Твері показує, що тільки сильна армія може бути гарантією незалежності та територіальної цілісності. А будь-який «нейтральний статус» і поступки агресору призводять врешті-решт до зникнення державності.
